Агресивна поведінка – один з яскравих показників соціальної дезадаптованості дитини. Елементарні ознаки агресії можна спостерігати в дітей уже в молодшому віці: більшість мам не дивується, коли дитина “брикається”, б’ється, кусається. Ця поведінка неприємна оточенню. В результаті соціалізації дитина вчиться контролювати свої агресивні імпульси, що необхідно для життя в суспільстві. У деяких дітей агресія залишається несоціалізованою і знаходить вихід у фізичному насиллі.

Нині вивчено умови виховання, що сприяють виникненню і закріпленню агресивних ознак. На моральні цінності дитини суттєво впливає турбота, яку дитина отримала від дорослих у дитинстві, емоційний розвиток взаємин між дитиною і дорослими в перші роки життя. Ці фактори визначають формування у дитини потреби в емоційних контактах з іншими людьми, розвитку в неї здібностей до співпереживання.

у суспільстві, де батьки відгукуються на потреби дитини, простежується низький рівень злочинності.

Злодійство найбільш поширене в суспільстві, де для виховання відповідальності й самостійності використовують переважно покарання і суворе ставлення. Злочини проти особистості досить поширені там, де вихованням дитини традиційно займаються мами, де немає тісних емоційних зв’язків з батьком. Злочини проти особистості, насилля часто зустрічається в суспільстві, де дітей грубо і несподівано змушують виявляти самостійність.

На цій основі можна зробити висновок, що теплі, тісні взаємини з батьками (особливо з членом сім’ї такої ж статі, що й дитина) сприяє розвитку в неї гуманного ставлення до інших. Любов, піклування, увага від близьких дорослих є для дитини життєво важливими, це дає відчуття захищеності, забезпечує емоційну стабільність.

Обмеження емоційного спілкування й активної уваги з боку близьких дорослих призводить до появи у дитини нейротизму, тривожності. Варто вчитися слухати своїх дітей. А вони будуть приходити до вас і розповідати, що прочитали, побачили, почули, щоб заслужити на вашу повагу.

Великий вплив на підвищення агресивності людей мають засоби масової інформації. Хоча тут немає прямих причиново-наслідкових зв’язків. Вплив жорстокості, що виникає на екранах і відео, дуже розтягнутий у часі.

В 60-70-х роках американці провели ризикований експеримент. В одному маленькому містечку Каліфорнії на 10% збільшили показ насилля на екранах. Через кілька місяців на 5% збільшилась кількість насильницьких злочинів серед населення міста.

Діти більш чутливі до негативного впливу засобів масової інформації, оскільки вони, на відміну від дорослих, сприймають негативну поведінку за взірець.

Особливо добре це простежується в експериментальних ситуаціях. Виявилося, що агресивні діти схильні дивитися агресивні фільми. А якщо це робиться з близькими дорослими, то дитина ніби отримує схвалення того, що бачить на екрані. І ті діти, які із задоволенням дивляться сцени насилля, починають більш агресивно поводитися щодо однолітків.

Розглянемо механізм впливу насильницьких сцен на психіку дитини:

1. відраза (часто діти заплющують очі);
2. байдужість;
3. задоволення, насолода;
4. потреба в агресивних діях.

Найбільший вплив на формування агресивної поведінки дітей має реальна поведінка батьків, сімейне насилля.

Вагомий вплив в цьому плані на дітей також має поведінка знайомих дорослих.

Небезпечні і руйнівні для дитячої психіки є документальні і художні фільми, в яких діти бачать вбивства, трупи, вибухи тощо.

З агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах, тим самим ви “підлключаєтесь” до її збудження і провокуєте підсилення агресивих імпульсів. Послідовне використання спокійного, плавного мовлення дозволяє дитині переключатися і слухати вас. Особливо важливо при цьому визнати право дитини гніватися і вивільняти свою енергію різними способами (цивілізовано, не завдаючи шкоди іншим).

На жаль, агресія заразна. Створюється замкнуте коло: мене били батьки, і я битиму свою дитину. Агресорами стають діти, що беруть участь у бійках, а також жертви, які хочуть ідентифікуватися з агресором.

Дорослим необхідно керуватися правилом: дитина повинна чітко розуміти, що за насиллям слід очікувати миттєвого, справедливого і неминучого покарання. Це зупинить дитину від хибних вчинків. Якщо покарання неадекватне, воно приносить лише шкоду.