Запитання. Якою має бути стратегія поводження батьків з метою до­помоги дітям для їх більш успішного навчання?

 Відповідь. Батьки повинні:

1)    встановити стосунки з дітьми, що характеризуються великою тепло­тою, турботою та любов’ю;

2)    знати реальні можливості своїх дітей і вселяти в них віру в успішне навчання й кар’єру (у майбутньому);

3)    спонукати дітей до виконання шкільних завдань і додаткових за­дач;

4) контролювати дітей, але контроль має бути не авторитарним, а швид­ше авторитетним (як прояв батьківської уваги);

5)    уважно вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спіл­кування;

6)    підтримувати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, показуючи приклад власного інтересу до знань і навчання.

Запитання. Як реагувати батькам на заяву дітей про те, що вчитель їх не любить?

Відповідь. Це дитяча реакція образи. Діти хочуть подобатися вчителям, вимагають їхньої уваги і похвали. Емоційну реакцію образи звичайно може спровокувати певний стиль роботи вчителя — якщо він не збіга­ється з тим, як звикла навчатися дитина. Батькам необхідно допомогти дитині розібратися в тому, що з нею відбувається, чого хоче вчитель від неї. Звичайно, діти переконані у своїй правоті. Тому їх необхідно переконувати, що залежить від них. Хто домагається гарних результатів і чому? Що цінує вчитель? У виняткових випадках треба разом із учите­лем вирішити питання.

Запитання. Як у дитині розвинути здорове честолюбство, волю до пе­ремоги?

Відповідь. Необхідно заохочувати ті переваги, якими діти вже володі­ють. Треба навчитися радіти найменшій іскорці успіхів дитини. Не можна постійно її травмувати порівняннями в чужий бік. У таких ситуаціях дитина може рятуватися тим, що заявляє: “Зате я краще...”. І це “зате” рятує її й підтримує в неї самоповагу, страхує від заздрості.

Збагачення середовища в повсякденному житті:

а) ігри, прогулянки; б) театральні постановки, малювання; в) музика танці зі словесними інтерпретаціями.
Активна проба сил під керівництвом дорослого:

а) у малюванні, написанні оповідань;б) повідомлення для когось; в) “читання” по пам’яті;

г) читання з контекстними підказками.

Запитання. Як готувати домашні завдання?

Відповідь. Для молодшого школяра виконання домашнього завдання треба зробити святом. Можна прикріпити прапорець до стола, за яким сидить дитина. Добре, коли в неї гарна ручка, зошити та ін. Бажано, щоб батьки були поруч, завжди готові допомогти дитині. Можливість пого­ворити з ними з приводу уроків є привабливим моментом для дитини. Намагайтеся, щоб дитині було зрозуміло, що їй потрібно зробити і як. Чим зрозуміліша мета і завдання роботи, тим більше в неї буде бажання виконати завдання. Знайдіть можливість похвалити дитину. Поступово навчайте її планувати свою діяльність.

Запитання. Які дії батьків сприяють тій чи іншій мотивації дитини на навчання в школі?                                                

Відповідь. Проаналізуємо, які дії батьків орієнтовані на запобігання невдач:

1.  при порівнянні досягнень своїх дітей з досягненнями інших учнів;

2.   при жорсткому контролі, коли допомога надається у вигляді наказу, нав’язування дитині своєї думки;

3.  при поясненні невдачі відсутністю здібностей, наприклад, при не­вдачі дитини мама або тато говорять: “Я і сам(а) у школі був(-ла) з математики не дуже”, або при гарній оцінці заявляють дитині: Лобі, напевно, пощастило, питання трапилося легке”;

4.  рідко хвалять дітей за їхні досягнення. При цьому невдачі дитини частіше викликають у батьків докори. Це звичайно авторитарні батьки. Неуспіх дитини є для них приводом для роздратування. Сформована в такий спосіб у дитинстві мотивація буде пронесена через все життя. І ставши дорослим, вона не буде проявляти прагнення до успіху.

Також можна виділити дії батьків, орієнтовані на досягнення успіш­ного результату:

1) береться в розрахунок залежність успіху від докладених зусиль;

2)     при розвитку самостійності та ініціативи дитини;

3)     при поясненні невдач виходять із особистісних причин: “У чому моя недоробка?”. Відбувається якісна оцінка виконаної роботи;

4)     часто хвалять дітей за найменші успіхи. Батьки сприяють тому, що їхні діти в житті домагаються великих успіхів. Підкреслюють, що недостат­ність здібностей у багатьох випадках може бути компенсована до­датковою ретельністю і працьовитістю.

Запитання. Що повинні зробити батьки, щоб дитина навчилася про­водити час цілеспрямовано, розвиваючи розумну самостійність та ініці­ативність?

Відповідь. Необхідно допомогти дітям в організації змістовної діяльності, доцільної організації часу протягом дня. Для цього потрібно: “простежити, щоб у дитини був чіткий розпорядок дня, його вико­нання”

Запитання. Як виховати організованість у дитині?

Відповідь. Слід зазначити, що неорганізованість батьків може пере­шкодити формуванню організованості в дитині. Ефективними можуть бути спільні дії батьків з дитиною з аналізу режимних моментів (спільна підготовка портфеля дитини до школи, підготовка робочого місця, об­говорення планів наступного дня і т. д.). Чим більше в розробці режим­них моментів братимуть участь і батьки, і дитина, тим дієвіше буде їхнє виконання.

Запитання. Як грамотніше батькам сказати своїй дитині: “Знаючи тебе, я був упевнений, що ти все зробиш добре” або “Знаючи тебе і твої здібності, я думаю, ти змогла б це зробити краще”.

Відповідь. Перше звертання “Знаючи тебе, я був упевнений, що ти все зробиш добре” забезпечує психологічну підтримку, а отже, переважніше; тоді як друге звертання “Знаючи тебе і твої здібності, я думаю, ти змо­гла б це зробити краще”, яке виражає розчарування, не оптимістичне за настроєм.

Запитання. Як створити вдома таке середовище, яке сприяло б роз­витку грамотності дитини?

Відповідь. Створенню збагаченого домашнього середовища сприя­ють:

·         письмове мовлення;

·         читання дорослими газет, книг для своїх власних цілей;

·         сімейне читання вголос;

·         можливість знайомитися зі значенням слів і виразів з різноманітнихнаписів, інструкціями, з правилами дитячих ігор, конструкторами тощо;

·          створювати інформаційно-ігрове середовище;

·           направляти дитину на цільове використання часу;

·           заохочувати доцільний і розумний вибір дитиною занять, ігор;

·           стежити за тим, щоб дитина досягала наміченої цілі, а результати бажано обговорювати;

·           заохочувати захопленість дитини якими-небудь заняттями, показуючи приклад своєї захопленості;

·           навчити розумно використовувати телевізор, магнітофон та інші технічні засоби.

Запитання. Як батькам допомогти дитині в налагодженні стосунків з однолітками?

Відповідь. Батькам необхідно:

* спостерігати за дитиною під час її спілкування з однолітками; помі­тивши в її поводженні позитивні прояви — похвалити;

* організувати спільну діяльність дитини з її однолітками, контролю­вати підвищення рівня її порушення, не допускаючи агресивності;

* звертати увагу на труднощі дитини, пов’язані з дотриманням черго­вості в ігрових діях;

* при зустрічі із учителем обговорювати проблемні питання виховання своєї дитини.

Дитина повинна знати про свої труднощі та способи їх подолання.

Запитання. Які першочергові завдання повинні вирішувати батьки учня молодших класів?

Відповідь. Батькам потрібно:

- велику увагу приділяти фізичному розвитку, зокрема, розвитку моторики, спритних дій. Залучати дитину до занять малюванням, ліпленням, плетивом,  тощо. А тривале сидіння дитини за пар­тою в школі (3—4 години), тобто виключення з рухового режиму, треба компенсувати фізичними вправами на свіжому повітрі: ігри з м’ячем, біг, стрибки та ін. Потрібно пам’ятати, що перевантаження розумовими заняттями часто пов’язане з недостатньою фізичною діяльністю;

- подбати про правильну постановку руки при малюванні та письмі;

- розмовляти з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном, слухати уважно, не перебиваючи;

- заохочувати цікавість, допитливість і фантазії вашої дитини.

Щодня:

- намагатися, щоб дитина разом з вами щось робила по дому. Робити щось спільно, всією сім’єю;

- бути прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, книг, від трудової діяльності, від спілкування з людьми.

Батькам не потрібно:

- проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини. Воно може виражатися не тільки у висловленні докору, але й у важкому подиху тощо;

- драматизувати шкільні невдачі (не ставте занадто багато питань, а по черзі, послідовно обговорюйте невдачі дитини, а не її особистісні якості);

- примушувати дитину робити те, до чого вона не готова (спочатку навчіть, а потім можна й вимагати);

- вимагати занадто багато — пройде чимало часу, перш ніж дитина втягнеться в навчальну роботу і буде робити більше;

- постійно поправляти дитину, повторюючи: “Не так, перероби” (часті переробки ведуть до ще більш гіршого результату);

- очікувати від дитини розуміння всіх логічних правил, всіх ваших почуттів, абстрактних міркувань і пояснень — терпляче допомагайте в розвитку цих здібностей дитини;

- порівнювати дитину ні з ким іншим з учнів, ні з братом (сестрою), ні з її приятелями.

Запитання. Як виховати в дитині відповідальність?

Відповідь. Відповідальність не виникає сама по собі, тим більше без зв’язку із сімейним вихованням. Ми, дорослі, відповідальні, оскільки наші батьки доклали чимало зусиль, щоб виховати у нас цю відпові­дальність.

Відповідальність треба виховувати з дитинства, поки в дитини гарна вікова сприйнятливість психіки. І якщо батьки не навчать свою дитину самостійно робити домашнє завдання в 1—2-х класах, то до 7-го класу доведеться вчитися разом з нею.

Готуючи дітей до дорослого життя, батьки повинні залучати їх до ви­конання тієї або іншої домашньої роботи, виховання молодших дітей у сім’ї і т. д., тим самим формуючи одне з найважливіших ділових якостей — почуття відповідальності.

Самі батьки повинні показувати приклад відповідального ставлення до праці й життя. Діти повторюють сценарій своїх батьків.