Аналізуючи особливості сімейного виховання, у першу чергу розглядають особливості відносин всередині сім’ї: взаємини між батьками, дорослими різного покоління, між дорослими та дітьми. У психолого-педагогічній літературі використовують класифікацію типів міжособистісних відносин у сім’ї, запропоновану Е. Г. Ейдеміллером і В. В. Юстицьким.
Гармонійна сім’я — це сім’я, у якій відносини будуються на основі таємної довіри, соціальні ролі взаємно доповнюють одна одну, кожний виконує певні функції.
Сім’я, що розпалася,— це сім’я, у якій один із батьків залишив сім’ю, живе окремо, але якоюсь мірою зберігає контакти із сім’єю і виконує частину своїх сімейних функцій.
Неповна сім’я — сім’я, у якій через якісь обставини відсутній хто-небудь із батьків.
За певних умов такі взаємини в сім’ях можуть бути основною причиною неправильного виховання. При неправильних типах виховання йдеться про надмірну або недостатню виразність відповідної риси виховного процесу.
Розглянемо виділені в роботах педагогів і психологів типи неправильного сімейного виховання.
Гіпопротекція полягає у зниженому рівні опіки за дитиною з боку старших. Виявляється недостатністю опіки і контролю, відсутністю інтересу батьків до захоплень і переживань дитини. Крайня форма такого типу виховання — повна бездоглядність, у результаті чого відсутній елементарний догляд за дитиною (не нагодований, погано і неохайно одягнений, відсутні необхідні умови для виконання домашніх завдань).
Прихована гіпопротекція характеризується тим, що контроль за поводженням дитини відрізняється формалізмом. Заборони і заохочення, сформульовані самими батьками, легко і швидко ними й забуваються. Дитина знає, те, що не можна зробити зараз, на даний момент, можна буде зробити завтра. У цьому випадку виконання батьківських обов’язків перетворюється на формальну необхідність, яку їм нав’язує суспільство.
Потуральна гіпопротекція пов’язана, з одного боку, з безконтрольністю та вседозволеністю, а з іншого боку — бажанням батьків захистити дитину від покарань учителів. Як правило, у цьому випадку рівень опіки за дитиною невеликий, а ступінь задоволення її потреб — високий.
Домінуюча гіперпротекція полягає, з одного боку, в дріб’язковій опіці дітей, жорсткому контролі їхньої поведінки, захисті їх від якихось небезпек, а з іншого — у всьому нав’язують дітям свою думку, свою волю, придушуючи в підлітків самостійність, ініціативність, почуття, відповідальності.
Потуральна гіперпротекція характеризується тим, що дитина опиняється в центрі уваги всіх членів сім’ї, є об’єктом загального замилування. Як правило, її вчинки сприймаються без критики. При такому вихованні батьки намагаються захистити дитину від можливих труднощів, заохочують її егоїзм..
Явне і приховане емоційне нехтування полягає в тому, що батьки зв’язують свою дитину якимись негативними моментами в їхньому житті. У такій сім’ї діти відчувають себе перешкодою у здійсненні батьківських планів. У своєму крайньому прояві такий тип виховання одержав назву виховання за типом «Попелюшки». Таке виховання може супроводжуватися жорстоким поводженням з дитиною.
Виховання за типом жорсткого поводження з підлітком виявляється в постійних фізичних покараннях за найменші провини і неслухняність.
Виховання за типом підвищеної моральної відповідальності припускає покладання на дитину, через які-небудь причини, обов’язків по догляду за молодшими або безпомічними членами сім’ї. Підліток починає розуміти, що на ньому лежить велика відповідальність, що він повинен виправдати сподівання сім’ї.
Суперечливе виховання пов’язане із ситуацією, за якої одні члени сім’ї дотримуються одних вимог до дитини, а інші відстоюють і застосовують свої вимоги до дитини.
10. Зміна виховних прийомів може привести до заміни типу, що застосовувався раніше, іншим типом.
У таблиці подано порівняльну характеристику різних стилів сімейного виховання.
Таблиця Стилі сімейного виховання
Назва
Емоційна близькість
Вимоги
Контроль, санкції
Модель спілкування
Тип особистісного розвитку дитини
Гіперопіка (гі-перпротекція; домінуюча гіперопіка; симбіотичний; «життя за дитину»)
