Як навчити дитину виражати свої емоції і позбуватися від негативу

Що ж можна сказати про дитячі прояви почуттів? З раннього віку малюк вміє їх виражати лише плачем. Для нього сльози - це можливість повідомити про біль, роздратування, образу та інші неприємні емоції. Але з дорослішанням дитину потрібно вчити, як висловити свої негативні емоції і що в таких ситуаціях краще зробити.

Часто батьки роблять помилку, кажучи малюкові: «Не плач», «Припини», «Якщо не перестанеш, будеш покараний», «Не шуми» та інші подібні фрази.

Але заховані емоції, якщо не цього разу, то в інший, обов'язково знайдуть вихід, і на жаль, дуже часто у вигляді психосоматичних симптомів. У дитини може порушитися мова, вона може захворіти або почне швидко втомлюватися. Таким чином, батькам необхідно засвоїти наступне: відчувати біль - це нормально. Необхідно тільки давати йому вихід назовні; у вигляді сліз в дитячому віці; у вигляді сліз, а також проговорювання своїх почуттів, коли дитина підросте і навчиться говорити; до дитини потрібно донести, що виражати емоції - це природно.

Дитина повинна навчитися їх розрізняти, розуміти і виражати. Але самостійно дитина не може з цим впоратися - батьки повинні допомогти їй своїм прикладом; якщо батьки не дають малюкові виплеснути емоції, то дитина може стати більш дратівливою і неспокійною.
 

Кілька простих правил, як навчити дитину виражати свої емоції. Дитячі істерики

Часто батьки зустрічаються з дитячими істериками, на які не вміють правильно реагувати. Якщо ваша дитина плаче, допоможіть їй своїми діями. Будьте поруч з нею, сядьте так, щоб ви були поруч, якщо вона захоче притиснутися і обійняти вас.

Запам'ятайте, що істерики не можуть тривати нескінченно. Малюк виплесне свої накопичені емоції і йому стане легше. Якщо він вирішить поділитися з вами своїми переживаннями, то не перебивайте, а уважно вислухайте дитину.


Часто на поведінку батьків впливає оточення. Щоб люди не подумали, що ви погана мати/батько і неправильно виховали свою дитину, ви намагаєтеся будь-яким способом припинити істерику, якщо вона сталася на вулиці. Але це неправильний підхід. Адже, замість того, щоб дати дитині поплакати і зробити висновки, що такою поведінкою все одно нічого не доб'ється, ви поспішаєте втішити і дати те, чого дитина добивається. Як наслідок - істерики відбуваються знову і знову. Тому не піддавайтеся на провокації і не давайте собою маніпулювати. Тоді дитина усвідомить раз і назавжди, що істерики не допоможуть домогтися бажаного.

Таким чином, необхідно давати дитині виплеснути свої емоції, їх не можна накопичувати і стримувати. Завдання батьків - допомогти робити це правильно і мирно, не заподіюючи шкоди ні собі, ні іншим. Слухайте свою дитину, будьте їй другом і підтримкою, при цьому не давайте собою маніпулювати, і незабаром ви самі побачите результати.
 

Дитина намагається вдарити будь-кого з оточуючих

Зупиніть і скажіть, що так чинити неправильно і тут же направте емоції на неживий об'єкт, наприклад: м'яку іграшку. Коли дитина заспокоїться, треба акуратно з'ясувати причину такої поведінки і дати роз'яснення. Якщо дитину переповнюють бурхливі емоції, з нею можна потанцювати або побігати, щоб виплеснути всі негативні почуття.
 

Дитина ламає іграшки

Якщо ви помітили, що ваша дитина навмисно кидає, ламає, рве іграшки, не варто відразу лаяти і говорити, що це погано. Коли дитина стихне, запитайте, чи стало їй легше. Також зверніть увагу: «дивись, що ти зробив з іграшками. Тепер у тебе немає твоєї улюбленої машинки чи тепер ти не зможеш пограти з цим ведмедиком. Ти розлютився, образився, а замість того, щоб заспокоїтися, ти зробив собі ще гірше - поламав іграшку.»
 

Як допомогти дитині виразити свої емоції

• Потрібно підкреслити, що переживання дитини цілком природні і нічого поганого в цьому немає. Підійдуть наступні фрази: «Так, я розумію, що ти засмутився ...» «Звичайно, тобі прикро, що ..» «Це неприємно, коли ...» «Ти засмутився, тому що ...» і т.п.
  Таким чином, батьки допомагають дитині зрозуміти причину переживання. Адже дитина часто просто не може сформулювати свої почуття словами.
• Батькам варто враховувати і характер своєї дитини. Приміром, одній дитині потрібно дати виплакатися, іншу можна переключити або вмовити. Не варто припиняти сльози будь-якою ціною, іноді потрібно дати малюкові час, щоб він заспокоївся.
• У тому випадку, коли прояв емоцій дитини приносить шкоду іншим людям або носить руйнівний характер, то варто показати, що свої почуття можна виражати іншим способом. Тут теж необхідно орієнтуватися, в першу чергу, на саму дитину. Якщо дитина холерик за темпераментом, то дайте їй подушку, нехай поб'є її. Якщо ж вона флегматик, можливо, буде досить тихо поплакати збоку.
  
  
  Потрібно розуміти, що всім дітям властиве фізичне вираження своїх емоцій. Це просто такий вік і зовсім не означає, що подорослішавши, дитина буде чинити так само. Допомогти виходу емоцій можна через малюнки пензлем або олівцем, пластилін, пальчикові фарби. Запропонуйте намалювати «радість», «сумного чоловічка» і т.д. Допомагайте дитині і малюйте разом з нею.
• Враховуйте той факт, що малюки мають інші цінності і те, що для вас є дрібницею, для них може означати весь світ.
• Проговорюйте ситуацію, що склалася і разом шукайте вирішення. Якщо щось зламалося - полагодьте. Якщо сталася сварка, то поясніть дитині, як можна вийти з ситуації. В цій справі дуже допомагають рольові ігри з іграшками. Якщо відразу не виходить донести до дитини, то поясніть весь процес послідовно.
• Навіть якщо дитина просто вередує, не потрібно над нею сміятися, обзивати або не звертати уваги. Просто спокійно поясніть, чому ви не будете виконувати її примхи.

Найголовніше - не дати собою маніпулювати, особливо за допомогою сліз. Якщо ви сказали «Ні», то воно ні за яких обставин не повинно перетворитися на «Так». Коли батьки послідовні у своїх діях, дитина досить швидко перестає «випробовувати їх на «міцність».