Батьки будуть інформовані про:

1) ознаки стресових розладів у дорослих і дітей;

2) способи підтримки дітей в період конфлікту; 

3) можливості державних структур, громадські і волонтерські іні-ціативи з надання гуманітарної, психологічної, правової та соціальної допомоги населенню.

1.  Основні риси соціально-політичної ситуації в країні. 

2.  Ознаки стресових розладів у дорослих і дітей.

3.  Способи підтримки дітей у період конфлікту. 

4.  Поради з адаптації дітей до нових умов.

5.  Можливості державних структур, громадські і волонтерські ініціативи з надання гуманітарної, психологічної, правової та соціальної допомоги населенню

 

На теперішній час Україна переживає складну соціально-політичну ситуацію. Виникла необхідність соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги як дітям, дорослим, так і цілим соціальним групам. 

 

Діти є активними свідками процесів, що відбуваються в суспільстві. Криза, що охопила країну, безпосередньо впливає на 

батьків (особливо на виконання ними батьківських функцій), що, природно, позначається на дітях. У цей період знижені або порушені можливості і здатності працювати, любити і насолоджуватися життям. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

Після важких подій у вас можуть бути відчуття: безвиході й безнадії; смуток або дратівливість; проблеми з концентрацією; постійна настороженість; наляканість; притуплення почуттів, безрадісність; прагнення уникати людей, місць чи занять; неприємні сни, спалахи важливих спогадів. Ці відчуття – нормальна реакція на ненормальні події. 

•  Вам стане краще з часом. Не всі ваші страхи є ознакою хвороби. 

•  Не відмовляйтеся від допомоги інших, навіть якщо вам здається, що вони вас не можуть зрозуміти. 

•  Намагайтеся повернутись до повсякденних справ і занять.

 

Особливо вразливою групою під час конфліктів стають діти. Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травма-тичного стресу. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомоги дитині впоратися зі своїми по-чуттями. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприйма-ти їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.

 

•  організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри;

•  користуйтеся можливістю зайвий раз обійняти, погла-дити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;

•  поговоріть з дитиною про ті почуття, які вона пережила або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні людські реакції на складні ситуації;

•  будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4–5 

фраз) і спокійно;

•  щодо почуття страху, то важливо запевняти дитину в тому, що боятися – це природно. Що сміливі люди – 

також бояться. Проте їм вдається впоратися із власним страхом. І що дитина також смілива, сильна і обов’язково впорається;

•  підтримуйте надію на краще;

•  якщо реакція дитини, на вашу думку, є надмірними або незрозумілими вам, якщо симптоми повторюються без 

особливих змін, якщо ви турбуєтесь, – зверніться за консультацією до психотерапевта.

 

Процес звикання до нових умов життя, нового оточення, до нових вимог і порядку розуміється як адаптація. Найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до нових умов є уважне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відо-мо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін «прикласти» до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до нових умов все ж можна дати певні рекомендації: 

•  Основними помічниками дорослих у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

•  Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, 

якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

•  Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без уваги і нагляду. Дитина 

дуже вразлива і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

•  Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

•  Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

•  Діти потребують більше фізичних контактів, обіймів.

•  Переконайтеся, що ваші діти мають достатньо часу для відпочинку і сну.

•  Намагайтеся дотримуватися розпорядку дня (або від-новити його), зокрема щодо вживання їжі, відвідування 

школи (дитячого садка), виконання повсякденних справ тощо.

•  Якщо ваша дитина відвідує навчальний заклад і Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся 

і обговоріть це з педагогом (вихователем, класним керів-ником, вчителем), практичним психологом навчального 

закладу.

•  Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психо-логічний стан дитини, повідомте про це педагогічного 

працівника (вихователя, класного керівника, практично-го психолога) навчального закладу. Саме такі події часто 

пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

•  Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

•  Допоможіть дитині запам’ятати імена нових дітей, учите-лів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

•  У батьках діти хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Щоб перевірити, наскільки сімейне виховання сприяє адаптації та гармонійному розвитку дитини, скористайтеся методикою

«Внутрішній світ». Для цього запропонуйте дитині самостійно заповнити частину 1 поданої далі анкети. Батькам запропонуйте ж заповніть частину 2. Разом з батьками проаналізуйте відповіді, знайдіть слабкі, «порожні» місця сімейного виховання і запропо-нуйте батькам найближчим часом виправити становище.

1. Чи багато в тебе таємниць, про які ти не розповідаєш ні-кому?

2. Твої батьки ставляться до тебе як до друга (подруги)?

3. Назви, будь ласка, свої улюблені книжки, журнали.

4. Яка музика, які пісні подобаються тобі найбільше?

5. Назви, будь ласка, свої улюблені фільми, мультфільми.

6. Як часто ви разом з батьками буваєте на природі?

7. Назви своїх найкращих друзів.

8. Як часто ви з батьками відвідуєте разом :

а) театри, концерти;

б) музеї, виставки;

в) парки?

9. На кого ти хочеш бути схожим (схожою)?

10. Твої улюблені комп’ютерні ігри.

11. Що тобі необхідно для щастя?

1. Чи є у Вашого сина (доньки) таємниці від Вас?

2. Ви ставитеся до своєї дитини як до друга (подруги)?

3. Назвіть, будь ласка, улюблену книгу, журнал Вашого сина (доньки)?

4. Яка музика, які пісні подобаються дитині найбільше?

5. Назвіть, будь ласка, улюблені фільми та мультфільми Ва-шого сина (доньки).

6. Як часто ви разом буваєте на природі?

7. Назвіть найкращих друзів дитини.

8. Як часто Ви відвідуєте разом:

а) театри, концерти;

б) музеї, виставки; 

в) парки?

9. На кого хоче бути схожим/ою Ваш/а син (донька)?

10. Назвіть улюблені комп’ютерні ігри своєї дитини.

11.Що, на Ваш погляд, необхідно Вашій дитині для щастя?

 

•  Порадьте батькам говорити з дітьми про події, які відбуваються в країні. Поясніть, як краще це зробити.

•  Заохочуйте дітей розповідати про свої проблеми своїм батькам.

•  Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини в колективі, звертатись до практичного 

психолога.

•  Порадьте дітям і батькам отримувати інформацію з різних джерел, аналізувати і зіставляти її.

•  Порадьте батькам та колегам знизити емоційне сприйняття отримуваної інформації.

•  Помірковано ставтеся до шкільних благодійних внесків. 

Не засуджуйте, а підтримайте батьків, які не можуть їх внести. Благодійні внески в навчальних закладах регламентуються листом МОН від 5.09.13 № 1/9-608: «…це має бути здійснено на добровільній основі…з обовязковим 

оформленням відповідної документації та відображенням у бухгалтерському обліку”. 

•  Зверніть увагу! У класі є (можуть бути) діти, які потребуватимуть допомоги в адптації до нових умов, колективу. 

Підкажіть своїм дітям, як вони можуть допомогти таким однокласникам. 

Порекомендуйте дітям, батькам, колегам, членам територіальної громади звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» (безкоштовно) для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій за номером 0 800 500 225 (із стаціонарного телефону), 772 (з мобільного Київстар, Лайф).