Аналітична довідка

про результати дослідження адаптації учнів 5-х класів до навчання в середній

школі у 2020/2021 н.р., проведеного практичним психологом КЗ «Великобурлуцький ліцей Великобурлуцької селищної ради»

Подус Г.М.

   Процес адаптації дитини залежить від багатьох факторів. Це і загальна готовність дитини до навчання в середній школі, і стан здоров`я, і наявність у дорослих, що працюють з дитиною, знань про психологічні особливості дітей даного віку, та прояви шкільного неблагополуччя.

  Для попередження можливих негативних явищ на цьому етапі, та виявлення труднощів адаптації, проведено  психологічне дослідження п’ятикласників.

  Метою дослідження є виявлення учнів з труднощами у адаптації до навчання в середній школі, а також учнів, що мають проблеми з поведінкою, ознаки емоційних розладів.

  Для досягнення поставленої мети була розроблена програма дослідження, яка містить наступні методики:

1. Виявлення рівня шкільної тривожності та самооцінки учня (методика дослідження рівня шкільної тривожності за тестом Філіпса).

2. Дослідження стосунків з колективом, вивчення структури класного колективу (Соціометрія).

3. Спостереження за поведінкою учнів з метою виявлення ознак дезадаптації.

      Дослідження проводилось протягом жовтня-листопада 2020 року (повторна в січні 2021 р. за потребою).

  Обстежено:

5-А класс (23 учнів) - класний керівник Келеберда Л.М.

5-Б класс (23 учнів) - класний керівник  Малицька А.М.

5-В клас (21 учень) – класний керівник Шкавро Р,В,

Загальна кількість респондентів -  67 осіб.

   Характерними ознаками дезадаптованості учня (учениці) є відсутність інтересу до предмета, страх перед вчителем. Може бути, що учень (учениця) знає матеріал, але боїться відповідати на уроці, низька успішність з предмету; заняття іншими справами під час уроку, негативні реакції на зауваження; пошук приводу для залучення уваги вчителя; можливі пропуски  уроків. Не сформовані  навички навчальної діяльності, неуважні, неорганізовані, не зацікавлені у схваленні або несхваленні дорослих, мають труднощі у спілкуванні з однолітками.

    Отже, в цілому рівень адаптації п`ятикласників до навчання у школі є достатній та середній. Учні, які мають низькі показники за всіма або більшістю досліджуваних аспектів потребують подальшого супроводу з боку вчителів, батьків та психолога. Відповідні рекомендації надані.

І. Аналітична довідка за методикою вивчення шкільної тривожності Філліпса серед учнів 5-х класів

Висновки та рекомендації.

Обстежено 65 осіб (за обліком 67).

Встановлено:

Однак, слід мати на увазі, що дуже низька тривожність може бути результатом активного витіснення особистістю своєї високої тривоги й бажання показати себе в кращому світлі.

5-А Вище за норму 13 %, норма становить 87%, нижче за норму 0.

5-Б Вище за норму 14 %, норма становить 77%, нижче за норму 9%.

5-В Вище за норму 28 %, норма становить 72%, нижче за норму 0.

Синдромальний аналіз результатів:

1. Загальна тривожність у школі – загальний емоційний стан дитини, пов’язаний з різними формами її включення в життя школи. Висока тривожність відзначена в 5-А у 3 учнів (13%) учнів, в 5-Б у 3 учнів (14%), в 5-В класі у 6 учнів (28%). Ці діти становлять “групу ризику”. Їх треба постійно зацікавлювати, підтримувати, виражати впевненість у їхньому успіху, можливостях. Щоб перебороти скутість, допомогти розслабитися дітям з високим і підвищеним рівнем шкільної тривожності, рекомендується проведення рухливих ігор, музичних і спортивних заходів, театралізованих спектаклів тощо.

2. Переживають соціальний стрес в 5-А 3 учні (13%), в 5-Б 1 учень (4,5%), в 5-В класі 2 учнів (9,5%). Це емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються його соціальні контакти (насамперед з однолітками). Рекомендації: сприяти соціалізації, надавати допомогу у встановленні контактів з однолітками, відпрацьовувати поведінкові навички, підвищувати їхній рейтінг серед дітей класу, створюючи ситуації успіху, якщо можливо, доручити відповідальну посаду в колективі.

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху, тобто несприятливе психологічне тло, що не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату і т. д., відзначена в 5-А у 3 учнів (13%), в 5-Б у 1 учня (4,5%), в 5-В класі в 2 учнів (9,5%). Рекомендації: розвивати потребу в успіху, досягненні високого результату. Виходячи з їхніх інтересів і здібностей, давати доручення, обов’язково перевіряти виконання й хвалити перед всім класом, підкреслюючи найменше досягнення.

4. Високий страх самовираження відчувають в 5-А класі 4 учнів (18%) випробуваних, в 5-Б класі 3 учнів (14%), в 5-В класі 8 учнів (38%). Цим дітям властиві негативні емоційні переживання ситуацій, пов’язаних з необхідністю саморозкриття, пред’явлення себе іншим, демонстрації своїх істинних можливостей. Переборювати страх самовираження, використовуючи індивідуальні завдання (виступи перед класом, участь у конкурсах, виконання доручень, пов’язаних із творчим підходом і проявом індивідуальності).

5. Страх ситуації перевірки знань виявлено у 5 учнів (22%) 5-А класу, у 5 учнів (23%) 5-Б та у 6 учнів (28%) 5-В класу. Це негативне відношення й переживання стану тривоги в ситуаціях перевірки (особливо публічної) знань, досягнень, можливостей. При проведенні фронтального опитування враховувати високий страх перевірки знань. Якщо це моржливо, намагатися поменше викликати їх до дошки, даючи можливість письмової відповіді, тому що їхнє хвилювання може відбитися на успішності виконання завдання та значно знизити показник їх успішності.

6. Страх не відповідати очікуванням навколишніх відчувають 5 дітей (22%) 5-А, 6 дітей (28%) 5-Б та 8 учнів (38%) 5-В класу. Джерело такого страху в несформованому в дитини вмінні оцінювати свої вчинки з погляду моралі, що лежить в основі почуття відповідальності (формується в молодшому шкільному віці). Ці діти орієнтовані на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок, а також тривожаться із приводу оцінок; можливий страх запізнення в школу. У дітей з високим страхом не відповідати очікуванням навколишніх, можливо, є почуття провини, неповноцінності. Вони дуже гостро переживають негативну оцінку з боку оточуючих і швидко звикають до неї. Спілкування рекомендується будувати в більш м’якій, некритичній манері, усіляко підтримуючи їх і підвищуючи самооцінку. Хваліть при всіх, критикуйте дуже тактовно й наодинці.

7. Низький фізіологічний опір стресу – особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосованість дитини до ситуацій стресогенного характеру, які підвищують імовірність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний фактор середовища. Ці характеристики властиві 4 учням (18%) дітей у 5-А класі, 5 учням (23%) у 5-Б класі і 6 учням (28%) 5-В класу. Такі діти, що мають занижені показники опірності стресу, мають потребу в консультації педіатра. У них висока тривожність, імовірно, знаходить соматичні прояви. Можливо, необхідний курс масажу, відвідування басейну, загартовуючі процедури й загальнозміцнююча фітотерапія.

8. Проблеми й страхи у відносинах з учителями – загальне негативне емоційне тло відносин з дорослими в школі, що знижує рівень успішності дитини – виявлено у 3 учнів (13%) 5-А класу, в 3 учнів (14%) 5-Б класу підвищений рівень та в 2 учнів (9,5%) 5-В класу високий рівень. В основі такого страху лежить страх зробити помилку й бути осміяним. Такі діти більш за все бояться відповідати у дошки, де проявляється їхня беззахисність. Деякі з них, можливо, панічно бояться помилитися при готуванні домашнього завдання, особливо під впливом педантичних батьків.У м’якому, доброзичливому відношенні з боку вчителів  потребують діти, які мають високий рівень. Важливе відновлення й зміцнення довіри цих дітей до дорослого, щоб уникнути дезадаптивних процесів в умовах старшої школи. Ураховуйте також їхній високий страх відповіді у дошки, де вони почувають себе незахищеними.

9. В індивідів із занизькою тривожністю можлива показна байдужість, встановлення психологічних захистів, активне витіснення страхів та тривоги. Необхідно всіляко будити активність, підкреслювати мотиваційні компоненти діяльності, а також формувати більш високу зацікавленість у діяльності та її результатах, підвищувати почуття відповідальності через систему виховних заходів.

ІІ. Аналітична довідка за соціометричним дослідженням

серед учнів 5-х класів 2020/2021 н.р.

Психологічний інструментарій: модифікована версія методики Д.Морено.

Мета дослідження: визначення внутрішньогрупових взаємодій між учнями класу, а також визначення статусу й ролі кожного учня в класному колективі.

У системі неформальних відносин кожний має певний психологічний статус – це міра любові й поваги, якою користується людина (дитина).

Однак варто пам’ятати, що це результат лише на сьогоднішній день і що статус кожного залежить винятково від його особистих зусиль.

Отримана інформація може бути інформацією до роздумів, а також стимулом для самовиховання й самовдосконалення, тому що наші психологічні статуси завжди в динаміці й не виключено, що сьогоднішні аутсайдери завтра виявляться в позиції лідерства.

Завдання кожного класного керівника – створити в групі такі умови, щоб усі знайшли своє місце, підвищили свій статус і звернули на себе увагу. Необхідно створювати ситуації успіху для кожного, допомагаючи дітям розкритися й показати свої кращі сторони.

1. Лідери, 2. Переважаючі (прийняті), тобто особи, що мають позитивний психологічний статус (більше 25% виборів), 3. Аутсайдери (менше 25% виборів). Такий статус може бути через:

• усвідомлену позицію;
• характерологічні особливості.

4. Ізольовані – особи з негативним психологічним статусом, що одержали 0 виборів.Ци м дітям необхідно допомогти звернути на себе увагу класу, знайти свою нішу в класному колективі.

На підставі даних дослідження можна зробити наступні висновки:

Рекомендації вчителям: ніколи не протиставляти ізольовану дитину колективові; припиняти будь-які зневажливі зауваження на адресу однокласниці (-ка); непопулярній дитині варто допомогти показати себе у вигідному світлі4 слід уникати обговорення та оцінювання особистісних якостей дитини перед класом, але корисно обговорювати негативні прояви абстрактної дитини на прикладах з життя та літератури; намагатися уникати ситуацій, коли частина дітей може виявитися незатребуваними або невизнаними класом.

Рекомендації батькам дитини, яку не визнають. Коли дитина переходить у новий клас, слід попередити учителя про проблеми дитини (заїкання, тики, підвищену сором’язливість тощо); слід забезпечити дитині все те, що дозволить їй відповідати загальним шкільним вимогам; показати конкретні прийоми, що дозволяють дитині змінити тактику поведінки при проявах до неї агресії; слід сприяти спілкуванню з однокласниками поза школою, участі в класних заходах. Конфліктна ситуація вимагає виважених дій. Дитині слід надати можливість пережити всі стадії конфлікту – це буде працювати на вміння самостійно вирішувати багато проблем у взаєминах. Не менш важливо не пропустити ситуацію, де дитина справді потребує підтримки. Слід серйозно обговорити конфлікт з учителем та батьками призвідників цькування, аж до участі директора школи. Якщо цькування дитини однолітками стає систематичним, потрібні рішучі заходи. Іноді, щоб допомогти дитині пережити психічну травму, її варто перевести в інший клас. Але головне – допомогти подолати причини, через які сталося неприйняття дитини однокласниками, навчити дитину взаємодіяти з однолітками та формувати довіру до них.