Як надати потерпілим першу психологічну допомогу

Кожна критична ситуація, в яку потрапляє людина, викликає у неї нервове напруження, що може викликати різноманітні порушення стану здоров’я. Діти, які стали свідками загибелі чи смерті рідної людини, страждають найбільше, навіть, якщо вони дізнаються про ці події пізніше. На сьогоднішній день діти, присутні на території збройного конфлікту, частіше самі стають жертвами насильства. Таким чином, трагічні події загострюють реакцію особи на навколишній світ та сприйняття людей, з якими вона живе чи спілкується.

Практичні психологи, які безпосередньо працюють з тими, хто втратив на війні рідних та близьких, пережив бомбування чи насильство, притаманне зонам війни та окупації, переселився з зони конфлікту, повинні розрізняти ознаки стану дорослого чи дитини та вміти надати їм екстрену психологічну допомогу.

Психологи, які працюють з людьми, що опинились в екстремальних обставинах, рекомендують звернути увагу на те, як розрізняються вигляд і поведінка людини, що знаходиться у стані шоку, стресу чи отримала травму.

Зазвичай, людина, яка потрапила в трагічні обставини, знаходиться у стані шоку, а свідки перебувають у стані стресу чи травми. Іноді особи, які були свідками вбивств чи катувань, теж можуть опинитися у стані шоку. Тому спеціалістам, які надають першу допомогу потерпілим, необхідно знати ознаки того, що дорослий чи дитина пережили чи переживають трагічні обставини, а також ознаки стану людини на цей момент (шок, травма чи стрес).

ШОК

Зовнішні ознаки шоку

• сильне збудження
• зблідніла шкіра
• прискорені дихання та пульс
• розширені зіниці
• холодні кінцівки
• пильний погляд, блимаючі очі
• витрішкуваті очі
• паралізоване мовлення
• прагнення залишитися наодинці
• знаходження в ембріональній позиції, агорафобія
• втрата відчуття реальності
• відсутність реакції на біль.

Якщо не надати допомогу вчасно, людина впадає в апатію. Іноді людина відчуває жагу, а іноді її нудить.

Первинна допомога людині, яка знаходиться в стані шоку

Спершу рекомендується припинити дію джерела травмування на постраждалу особу. Треба якнайшвидше ізолювати постраждалого(–у) від трагічних обставин. Відвести чи віднести його(її) в затишніше місце.

Надалі необхідно надати постраждалому(-ій) першу допомогу в разі наявності поранень, опіків, переломів тощо. У разі потреби рекомендується дати травмованому постраждалому знеболююче і заспокійливе, а, можливо, і снодійне. Треба намагатися зігріти постраждалу людину за допомогою грілок. На першому етапі не рекомендується перевозити чи переміщати людину, яка знаходиться у стані шоку.

Також рекомендується покласти людину з симптомами шоку на спину чи попросити її зробити це самостійно (за вийнятком наявності в людини серцевої недостатності, початку приступу астми і у разі, коли людина відмовляється лягти). Далі підніміть ноги людині під кутом 45 градусів. Через кілька хвилин можна опустити ноги і повторити те ж саме ще раз.

Стан шоку може спричинити деякі стани людини, наприклад, ступор.

СТУПОР

Ступор є однією з сильних захисних реакцій організму на потрясіння, зокрема, на жорстоке насильство. Людина витратила стільки зусиль на те, щоб вижити та захистити дітей, скажімо, коли ховалася у підвалі чи виходила з зони воєнного конфлікту. Вона витратила всю свою енергію на протистояння і захист та втратила будь-яку здатність реагувати на навколишній світ. Такий стан може тривати всього кілька хвилин, а, буває, триває кілька годин. Це загрожує повним виснаженням організму. Залишати людину в стані ступору довгий час не рекомендується.

Зовнішні ознаки ступору

• різке зниження чи відсутність довільних рухів і мовлення
• відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, щипки)
• «застигання» у певній позі, заціпеніння, стан повної нерухомості
• Можливою є напруженість окремих груп м’язів.

Первинна допомога людині, яка знаходиться в стані ступору

• зігніть потерпілій людині пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні, залишаючи, водночас, великі пальці виставленими назовні
• кінцівками великого і вказівного пальців масажуйте постраждалому точки, які розташовані на лобі над очима рівно посередині між лінією росту волосся та бровами і чітко над зіницями
• долоню вашої вільної руки покладіть на груди потерпілого
• пам’ятайте, що людина, яка знаходиться у стані ступору, може чути і бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати в неї сильні емоції (краще негативні).

Пам’ятайте: треба стимулювати реакції потерпілої людини, вивести її зі стану заціпеніння.

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС

Стрес – це психологічний стан людини, який виникає, зокрема, внаслідок трагічних обставин, втрат, раптової зміни місця проживання тощо. Посттравматичний стрес характеризується пролонгованим впливом, може проявлятися протягом часу від кількох місяців до десяти років.

Зовнішні ознаки посттравматичного стресу:

• інтенсивний страх
• безпомічність
• відчуття жаху
• постійне і нав’язливе відтворення травмуючих подій
• зростання рівня відчуття стресу у порівнянні з тим, який людина відчувала під час події
• напади інтенсивного переживання
• психогенна амнезія (витіснення з пам’яті травмуючих подій)
• тривожні (кошмарні) сни
• уникнення думок, почуттів чи розмов, пов’язаних із подією
• постійне очікування травмуючих подій
• розлади стану здоров’я людини, яка знаходиться у стані стресу.

Первинна допомога людині, яка знаходиться у стані посттравматичного стресу

Людині, яка постраждала від трагічних обставин, знаходиться в стані хронічного стресу, або у стані гострого стресу, можна допомогти не лише фізичними чи фармакологічними засобами, але й так званими, поведінковими заходами. Серед науковців є широко розповсюдженим термін «поведінкова медицина». Сюди відносять такі терапевтичні підходи і дії яу аутогенне тренування, дихальні вправи, гіпноз, розсаблення і т.п.

Відомо, що людина, яка переживає посттравматичний стрес, починає ділити своє життя на дві частини – до події і після. В неї виникає відчуття, що оточуючі не можуть зрозуміти її почуття і переживання.

Первинна допомога людині, яка знаходиться в стані гострого посттравматичного стресу

• передусім, допомогти потерпілому покинути зону стресу, вийти з зони конфлікту
• порадити потерпілій людині глибоко дихати і дати собі установку: «Всі, слава Богу, живі!»
• допоможіть висловити свої почуття, пов’язані з пережитою подією. Якщо людина відмовляється від бесіди запропонуйте їй описати те. Що сталося у щоденнику чи у вигляді розповіді
• покажіть людині, що навіть у найгіршій ситуації можна повірити в те, що життя триває і необхідно зробити висновки, які стануть корисними у майбутньому. Дайте людині самій подумати про той досвід, який вона отримала в часи життєвих випробувань
• надайте можливість поспілкуватися з тими людьми, які були свідками чи учасниками жахливих подій. У випадку необхідності допоможіть їм обмінятися номерами телефонів
• не дозволяйте постраждалому грати роль жертви, тобто використовувати трагічну подію для отримання власної вигоди. Приклад відповідного висловлювання: «Я не можу нічого робити. Я ж пережив(-ла) такі страшні хвилини».

Часто психологи, соціальні працівники, волонтери, опиняючись в обставинах наслідків трагічних подій, зустрічають потерпілих, які сповнені страху, перебувають у стані шоку, плачуть або в них істерика. Що робити, щоб зупинити розвиток подій і надати потерпілому першу допомогу? Психологи виділяють основні ознаки вказаного стану:

• людина вже плаче чи готова розридатися
• тремтять губи
• спостерігається відчуття пригніченості
• на відміну від істерики, немає ознак збудженості.

Коли людина стримує сльози емоційної розрядки – полегшення не відбувається. Якщо ситуація затягнеться, внутрішнє напруження може спричинити шкоду фізичному і психічному здоров’ю потерпілої людини.

В такій ситуації:

1. Не залишайте потерпілого наодинці.

2. Встановіть фізичний контакт із постраждалою людиною: візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече чи спиру, погладьте по голові. Дайте людині відчути, що ви поруч.

3. Використовуйте прийоми «активного слухання». Вони допоможуть постраждалій людині виплеснути своє горе. Рекомендується періодично вимовляти «так», кивати головою, тобто підтверджувати те. Що ви уважно слухаєте і співчуваєте. Повторюйте частини фраз, в яких людина висловлює свої почуття, говоріть про власні відчуття та переживання постраждалого.

4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалу людину. Дайте їй можливість виплакатися і виговоритися, «виплеснути» з себе горе, страх, образу.

5. Не задавайте запитань, не давайте порад. Ваше завдання – вислухати.

ІСТЕРИКА

Часто істерика у потерпілої людини виникає як результат пережитого жаху, страху, трагічної ситуації. Істерика може бути короткою, всього декілька хвилин, а може тривати кілька годин.

Зовнішні ознаки істерики:

• зберігається свідомість
• надмірне збудження, багато рухів, театральні пози
• емоційно насичене та швидке мовлення
• крики, ридання

Первинна допомога людині, яка знаходиться в стані істерики:

1. Залиштеся наодинці, якщо це є безпечним для вас. Створіть спокійні умови.
2. Зненацька зробіть щось, що може сильно здивувати потерпілого (дайте ляпаса, облийте водою, впустіть щось з гуркотом, голосно крикніть на людину).
3. Говоріть короткими фразами, впевненим тоном
4. Після істерики наступає занепад сил. Вкладіть потерпілого відпочити, рекомендуйте йому заснути. Спостерігайте за його станом, дочекайтеся прибуття фахівців.
5. Не потурайте бажанням постраждалої людини.

Буває, що люди, які пережили драматичні події, залишаються сильно травмованими цим досвідом і не можуть повернутися до нормального життя. Це може означати, що людина отримала посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Такий розлад людина набуває виключно внаслідок пережитої трагедії, зокрема війни, згвалтування, пожежі, автомобільної аварії, трагічної смерті близької людини, перебування в полоні тощо.

Симптоми ПТСР розділяють на 3 категорії:

1. Нічні кошмари та раптові повернення до пережитих подій
2. Віддалення від сім’ї та друзів
3. Раптовий гнів, нервозність, панічні атаки.

Зазвичай ці симптоми проявляються протягом кількох тижнів після травми. Бувають випадки, коли ПТСР констатується і через довший час. Кваліфікований психіатр, психотерапевт повинен вміти розпізнати та лікувати ПТСР.