Ковальчук Л.Г.

Мета: формування у педагогічних працівників розуміння наслідків

різних видів насильства, експлуатації та жорстокого поводження

для дитини, їх впливу на особистісний розвиток дитини, здатність до

навчання.

Основні поняття теми: торгівля дітьми, жорстоке поводження,

експлуатація, сексуальне насильство, базові стосунки, вікові новоутворення,

негативна прив’язаність, амбівалентна прив’язаність, дезорганізована

прив’язаність, «патологія раннього дитинства», реабілітація дітей.

План:

• торгівля дітьми як наслідок і як чинник жорстокого поводження;

• вплив на розвиток дитини ситуації жорстокого поводження, експлуатації та насильства.

Торгівля дітьми тісно пов’язана з іншими проблемами сучасного

суспільства, такими як насильство, жорстоке поводження.

Торгівля дітьми як наслідок жорстокого поводження проявляється в

ситуаціях, коли насильство та жорстоке поводження до дитини спонукають

її йти з дому, прогулювати заняття в школі, шукати засобів для прожиття.

Домашнє насильство змушує дитину шукати того, чого їй не вистачає у

сім’ї, – уваги, любові, тепла, догляду, доброти, поваги, емоційної підтримки

– поза її межами. Пошуки шляхів задоволення своїх базових потреб та

компенсації їх нестачі наражають дитину на небезпеку потрапити в складні

життєві обставини, в тому числі в ситуацію торгівлі дітьми.

 Торгівля дітьми як наслідок і як чинник жорстокого поводження

Торгівля дітьми як причина жорстокого поводження проявляється в

ситуаціях експлуатації, які слідують за актом купівлі-продажу або іншої

оплатної передачі дитини. Діти зазнають фізичного (побиття, стусани,

умисні фізичні ушкодження, викручування рук, позбавлення їжі, втягнення

до вживання алкоголю та наркотиків, обмеження в пересуванні),

психологічного (образи, погрози, шантаж, приниження, обмеження в

контактах), сексуального (примус до сексуальних стосунків, використання

в порнографії, образи сексуального характеру, примус до неприродних

статевих зносин), економічного (вилучення або обмеження коштів та ін.)

насильства.

Простежується чіткий зв’язок між порнографією та насиллям над

дітьми в реальному світі. Втягнута у виробництво дитячої порнографії

дитина, як правило, страждає від сексуального насилля.

Таким чином, можемо говорити про тісний зв’язок між явищами:

торгівля і жорстоке поводження, насильство і експлуатація дитини. Це

твердження є важливим для врахування при плануванні профілактики усіх

цих негативних явищ.

Наслідки для життя та розвитку особистості дитини від ситуацій торгівлі

дітьми, експлуатації є тотожними наслідкам від жорстокого поводження

і насильства. Російські вчені І. Алексєєва та І. Новосельський виділяють

такі наслідки насильства для дитини (див. таблицю 2.6.1.). Фізичне

насильство: страх, тривожність, розгубленість, порушення сну, апетиту,

енурез, енкопрез, нічні страхіття, тіки, асоціальна поведінка, саморуйнація,

психопатологія, суїцидна поведінка, втрата ваги, дезадаптація до школи,

пошук партнерів, які схильні до насильницьких дій.

Фізичне насильство побиття, стусани, умисні фізичні ушкодження, викручування рук, позбавлення їжі, втягнення до вживання алкоголю та

наркотиків, обмеження в пересуванні

Психологічне насильство образи, погрози, шантаж, приниження, обмеження в контактах

Сексуальнее насильство примус до сексуальних стосунків,

Використання в порнографії, образи сексуального характеру,

примус до неприродних статевих зносин

Економічне насильство вилучення або обмеження коштів та інше

Різновиди та форми прояву насильства.

Сексуальне насильство: тривожність, нічні страхіття,

посттравматичний стресовий розлад, уникаюча поведінка, депресія,

боязкість, затримка в розвитку, надмірний контроль за оточенням,

агресія, асоціальна і неконтрольована поведінка, неадекватна сексуальна

поведінка, невротичні і загальні психічні захворювання, порушення сну,

різка зміна стилю поведінки, розгубленість, пригніченість, гнів, відраза,

почуття провини, аутоагресія, перенесення емоційного ставлення до

насильника на інших людей, фізичні порушення (генітальні пошкодження,

вагітність, захворювання, що передаються статевим шляхом, соматичні

скарги), спроби суїциду.

Психологічне насильство: порушення самоконцентрації, занижена

або нестійка самооцінка, емоційні та поведінкові порушення.

Фактори, що впливають на наслідки: індивідуальні особливості

дитини, вік, сила насильницької дії, тривалість перебування в ситуаціях

насильства та жорстокого поводження, період отримання необхідної

медичної та психологічної допомоги, підтримка з боку рідних та близьких,

реакція представників органів державної влади та неурядових організацій,

з якими дитина контактувала. У деяких державах такі діти ризикують

бути визнаними «злочинцями» перед поверненням в Україну. Їх часто

утримують у в’язницях чи надають допомогу, що не враховує оцінки

потреб дитини, перед тим, як вислати додому.

Наслідки насильства для дитини

Фізичне насильство: страх, тривожність, розгубленість, порушення сну,

апетиту, енурез, енкопрез, нічні страхіття, тіки, асоціальна поведінка,

саморуйнація, психопатологія, суїцидна поведінка, втрата ваги,

дезадаптація до школи, пошук партнерів, які схильні до насильницьких дій

Психологічне насильство: порушення самоконцентрації, занижена

або нестійка самооцінка, емоційні та поведінкові порушення

Сексуальне насильство: тривожність, нічні страхіття, посттравматичний

стресовий розлад, уникаюча поведінка, депресія, боязкість, затримка в

розвитку, надмірний контроль за оточенням, агресія, асоціальна і

неконтрольована поведінка, неадекватна сексуальна поведінка, невротичні

і загальні психічні захворювання, порушення сну, різка зміна стилю

поведінки, розгубленість, пригніченість, гнів, відраза, почуття провини,

аутоагресія, перенесення емоційного ставлення до насильника на інших

людей, фізичні порушення (генітальні пошкодження, вагітність, захворювання, що передаються статевим шляхом, соматичні скарги),

спроби суїциду

Важливою для розуміння наслідків насильства, жорстокого

поводження та торгівлі дітьми для подальшого розвитку особистості

дитини є теорія розвитку особистості Е. Еріксона. На кожному етапі свого

розвитку особистість здобуває певну якість, що фіксується в структурі

особистості і зберігається в наступні періоди життя. Кожному етапу

притаманні моменти вибору між прогресом чи регресом. За наявності

сприятливих умов формується позитивна особистісна якість. Тоді як

відсутність таких умов сприяє вибору формування негативної якості.

Протилежна якість структури особистості не зникає безслідно, а може

проявлятися значно пізніше, зокрема у складних життєвих обставинах.

Так, у період молодшого шкільного віку (6–11 років) позитивними

новоутвореннями мають стати компетентність, умілість. За відсутності

сприятливих умов формується деструктивне новоутворення – інертність.

Кризовою суперечністю цього періоду є формування старанності або

недбалості. У підлітковому віці, який Е. Еріксон визначає як віковий період

11–19 років, позитивним новоутворенням має стати вірність. За відсутності

сприятливих умов можуть виникнути такі деструктивні новоутворення, як

підвищена сором’язливість та негативізм. Кризова суперечність періоду чи

основний вибір фокусуються на формуванні ідентичності, тож несприятливі

обставини зумовлюють відсутність чи змішаність ідентичності.

Однією з сприятливих умов для формування позитивних новоутворень

на всіх етапах розвитку особистості дитини є значущі стосунки з оточенням.

Для кожного етапу розвитку особистості радіус значущих стосунків

різний. Для молодшого шкільного віку це – сусіди, шкільне оточення, для

підліткового віку – групи однолітків. Вони є основою для формування

позитивних новоутворень та відчуття безпеки, надійності, підтримки.

Вважаємо, що в ситуаціях насильства, жорстокого поводження та торгівлі

дітьми відбувається порушення зв’язку з колом значущих стосунків,

що веде до формування відчуття страху, збентеження, вразливості,

занепокоєння тощо.

Перебування дитини в ситуаціях насильства, жорстокого поводження,

торгівлі дітьми є вкрай несприятливими умовами для формування

позитивних новоутворень та здійснення основного вибору в кризовий

період на користь формування позитивних якостей структури особистості.

Натомість формуються негативні новоутворення, які закріплюються і

стають провідними в структурі особистості.

Л. Виготський виділяє два рівні розвитку дитини: рівень актуального

розвитку, що відображає особливості її психічних функцій, що склалися на

даний час; зона найближчого розвитку, що відображає можливості значно

більших досягнень дитини в умовах взаємодії з дорослими. Ключовою

умовою можливості більших досягнень, відповідно до цієї теорії, є взаємодія

дитини з дорослими, котрі допомагають їй випереджати актуальний

розвиток, орієнтувати на перспективу позитивних новоутворень.

У ситуаціях домашнього насильства та жорстокого поводження дорослі

не виконують ці функції або виконують у значно обмеженому вигляді. У разі

тривалого перебування в такій ситуації зона найближчого розвитку може

звужуватись. Це означає, що зменшуються потенційні можливості дитини

для розвитку своєї особистості та формування позитивних новоутворень.

Перебування дитини в кримінальних структурах, несприятливих умовах

може також спричиняти використання потенційних можливостей дитини

зони найближчого розвитку для формування негативних новоутворень.

«Грубість і різкість дорослих людей наносять глибокі рани, підривають

природну довіру до світу батьків, формують ранні недитячі почуття:

розчарованість, недовіра, скепсис, навіть майже дорослий цинізм».

Важливою умовою розвитку особистості дитини є можливість

займатись провідною діяльністю. Вона, за Л. Виготським, характеризується

трьома ознаками:

1. Діяльність має бути смислоутворюючою для дитини.

2. У контексті цієї діяльності виникають базові стосунки з дорослими

та однолітками.

3. У результаті засвоєння провідної діяльності в дитини формуються

вікові новоутворення (коло здібностей).

В. Давидов побудував свою вікову періодизацію за ознакою провідної

діяльності: від 0 до 3 років – предметно-маніпуляційна; від 3 до 6 – ігрова;

від 6 до 10 – навчальна; від 10 до 15 – суспільно корисна; від 15 до 18

– професійно зорієнтована. Основним результатом провідної діяльності

мають бути вікові новоутворення, іншими словами – якості та здібності

дитини. Позбавлення можливості засвоєння провідної діяльності

може стати причиною неутворення в дитини життєво необхідних для її

подальшого розвитку якостей та здібностей.

У ситуаціях торгівлі дітьми дорослі не дають можливості дітям

засвоювати провідну діяльність. Гра, яка є провідною діяльністю

дошкільників, є недоступною для дітей. Замість гри діти змушені, наприклад,

жебракувати. Відповідно, гальмується і формування новоутворень, які

забезпечує гра.

Для подальшого аналізу наслідків ситуацій насильства, жорстокого

поводження, торгівлі дітьми для подальшого розвитку дитини важливо

звернутися до теорії прив’язаностей. У загальній формі прив’язаність

можна визначити як «тривалий близький зв’язок між двома людьми, що

не залежить від їх місцезнаходження і є джерелом емоційної близькості».

Особливе значення теорії полягає в обґрунтуванні необхідності

встановлення прив’язаностей для повноцінного розвитку дитини.

Прихильники та послідовники теорії прив’язаності Дж. Боулбі, М. Ейнсворт,

Д. Кессіді, П. Кріттенден, К. Даркін, Б. Голдфарб, В. Фалберг та ін. довели,

що глибокі емоційні зв’язки із значущими людьми дають можливість дитині

розвивати базову довіру до світу і позитивну самооцінку.

«Дитина, у якої сформована прив’язаність, нормально розвивається,

вчиться розрізняти власні почуття і почуття інших, мислить логічно,

розвиває соціальні зв’язки, довіряє оточуючим, стає впевненою у собі,

менше заздрить, проявляє любов і ніжність до інших. Натомість, порушення

прив’язаності може негативно впливати не лише на соціальні контакти

дитини, у т.ч. здатність розуміти почуття інших, але й на емоційний,

соціальний, фізичний, розумовий розвиток дитини загалом. Для дитини,

у якої не сформувалися прив’язаності, будуть притаманні: 1) страх,

породжений невпевненістю у собі, комплекс неповноцінності, наслідком

якого є агресія; 2) несправедливі звинувачення, приниження; 3) нервове

напруження, стреси; 4) самотність; 5) тотальна неуспішність».

Сферою формування прив’язаності виступає сім’я. «У разі втрати

об’єкта прив’язаності (сім’ї як сфери її формування) у дитини виникає

розірвання чи порушення прив’язаності». Відповідно до класифікації М.

Ейнсворт, існують такі типи порушення прив’язаності:

• негативна (невротична) прив’язаність – дитина постійно чекає

уваги від батьків, навіть і негативної, провокуючи покарання,

намагаючись дратувати батьків;

• амбівалентна – дитина постійно демонструє двояке ставлення до

близького дорослого: то пеститься до нього, то грубить, уникає.

При цьому такі перепади в спілкуванні є частими, компроміси

в стосунках відсутні, а сама дитина не може пояснити свою

поведінку і часто страждає від цього. Такий тип характерний для

дітей, чиї батьки були непослідовні, істеричні, позбавляючи тим

самим дитину можливості зрозуміти їх поведінку і пристосуватися

до неї;

• уникаюча – дитина замкнена, понура, не допускає довірливих

стосунків із дорослими і дітьми, хоча може любити тварин.

Основний мотив такої поведінки – нікому не можна довіряти;

• дезорганізована – такі діти навчилися виживати, порушуючи

всі правила і кордони людських стосунків: їм не потрібно, щоб

їх любили, вони хочуть, щоб їх боялися. Такий тип прив’язаності

характерний для дітей, які зазнавали жорстокого поводження і

ніколи не мали досвіду прив’язаності».

Відповідно до теорії «патології раннього дитинства», яку обґрунтував

Дж. Боулбі, – якщо дитина в ранньому віці не отримала достатньо

батьківського тепла, ласки, ніжності, турботи, почуття захищеності

– в майбутньому обов’язково будуть девіації в поведінці: агресивність,

жорстокість, насилля, конфліктність, шкідливі звички, правопорушення,

відхилення в моральному розвитку.

Цю позицію підтримують і вчені Н. Максимова та О. Мілютіна, які

стверджують, що «діти, котрі виросли в ситуації емоційного відторгнення,

виявляються нездатними до прив’язаності та любові, у них відсутнє почуття

спільності з іншими людьми, їм характерні холодність, відторгнення інших

і неприйняття себе. Ці якості знаходять свій прояв в агресії, спрямованій

наззовні (до асоціальної поведінки), або на власну особистість (схильність

до самопошкоджень)».

Ситуації насильства, жорстокого поводження можуть формувати

патопластичну невдоволеність, що у свою чергу є основою деформації

психіки та душевного стану дитини. Патопластична невдоволеність

може починати формуватися з раннього віку в ситуаціях нелюбові,

відторгнення, враженого почуття власної гідності. Вона також може

виникати на пізніших стадіях розвитку особистості, коли дитина

стикається з відторгненням, неможливістю пристосуватися до життєвих

умов, невдалим самоствердженням. На думку В. Гарбузова, «з плином

часу патопластична невдоволеність звужує спектр особистості, фіксує її

мимовільно на своєму «Я». Інтереси такої людини звужені і викривлені, в

неї подавлені надія, віра і оптимізм, її гідність і довіра світу».

Ситуації насильства, жорстокого поводження, торгівлі дітьми можуть

викликати регрес психічних функцій – повернення функції на більш

ранній віковий рівень, оскільки ці ситуації викликають стрес, необхідність

мобілізації ресурсів організму на боротьбу за виживання. Часто в ситуаціях

торгівлі людьми діти ізольовані від спілкування з ровесниками, що також

впливає на виникнення регресу. Регрес може бути стійким або тимчасовим.

У результаті регресу дитина може «тимчасово втратити інтелектуальні

інтереси, сформовані раніше навички, повернутися до більш примітивних

ігор та форм прояву емоцій».

Жорстоке поводження та насильство породжує агресію у відповідь.

Тривалість перебування в ситуаціях насильства та жорстокого поводження

значно впливає на стабілізацію агресивної моделі поведінки та формування

стійкої агресивності як новоутворення. «Якщо ми проаналізуємо

дослідження з виховання дітей за останні шістдесят років, ми побачимо, що

найбільш обґрунтовані та послідовні докази підтверджують – чим суворіше

дітей карають, тим більш агресивними вони стають, як у дитинстві, так і

в дорослому житті». М. Куртишева вважає, «якщо виховання агресивне

і складається з покарань, реакцією на нього буде агресивно-захисна

поведінка дитини».

Насильницькі моделі поведінки закріплюються у свідомості дитини

іноді як єдино можливі (за відсутності можливостей спостерігати

інші моделі, ненасильницькі), іноді як єдино оптимальні і пріоритетні.

«Отримана в ході життя «неповноцінність», ущербність свідомості

призводить до втрати правильних соціальних орієнтирів, основаних на

біологічних законах збереження і виживання» . Це зумовлює наслідування

насильницьких моделей поведінки в житті. «Дитина, яка на собі відчула

прояви фізичної агресії, спостерігаючи за поведінкою агресивного батька,

виробляє агресивну модель поведінки». Більш того, І. Алексєєва та І.

Новосельський вважають, що «насильство має тенденцію відтворюватись

в наступних поколіннях, нерідко набуваючи більш грубих форм».

Реабілітація дітей, які постраждали від торгівлі дітьми є комплексним

та складним процесом. Багато дітей, які були експлуатовані, часто говорять

про почуття сорому, провини та втрати самоповаги. Деякі діти не вірять,

що вони були гідні врятування. Інші страждають від стигматизації або

від усвідомлення того, що вони були зраджені тим, кому довіряли. Також

діти страждають від психічних розладів, безсоння, кошмарів, депресій

та відчуття безнадії – схожі почуття присутні й у жертв тортур. Для того

щоб вийти з цього стану, діти можуть вдаватися до спроб покінчити життя

самогубством або самі стають кривдниками. Багато дітей вважають, що

їм вже дуже важко повернутися до нормального життя дитини, оскільки

вони вже стали «дорослими».

У деяких ситуаціях торгівлі дітьми з метою подальшої сексуальної

експлуатації діти, які постраждали, не можуть бути повернені до свого

колишнього соціального оточення. Якщо вони повернуться додому

позбавлені невинності, вагітні або маючи хворобу, що передається

статевим шляхом, вони ризикують бути знехтуваними своїми сім’ями як

«зламані» та осоромлені.

Український дитячий психолог Т. Дорошок на основі вікової періодизації

Д. Ельконіна виділила психологічні наслідки від торгівлі дітьми. Для дітей

3–6 років (дошкільний вік) такими можливими наслідками будуть різко

виражені негативні переживання різного ступеня, жахливі сновидіння, від

яких дитина буде прокидатись і плакати вночі, підозра та недовіра до всіх

дорослих, шоковий та депресивний стани, відчуття сорому та провини,

пасивність щодо довколишнього світу. Для дітей 7– 12 років (молодший

шкільний вік) такими можливими наслідками будуть серйозні негативні

відчуття до особи, яка здійснює насилля (сутенер, клієнт), агресивні стани,

некерованість, порушення контактів із соціумом, гальмування в розвитку

основних психічних функцій, низька самооцінка, самоприниження. Для

дітей 13–15 років (підлітковий вік) такими можливими наслідками будуть

переживання різного ступеня, а саме переживання почуття провини

за те, що трапилось, депресивні стани, порушення статево-рольової

функції та поведінки, спроби суїциду, схильність до насилля та агресії,

соціальна самоізоляція. Для дітей 16–18 років (юність) такими можливими

наслідками будуть спроби суїциду та суїцидальна поведінка, соціальна

ізоляція, порушення в сексуальній сфері, статево-рольовій поведінці.

Важливим для розуміння наслідків торгівлі дітьми, жорстокого

поводження та експлуатації є той факт, що рідко дитина перебуває

в ситуації, де є один вид насильства чи жорстокого поводження. Як

правило, це ситуації, де відбувається поєднання різних видів жорстокого

поводження. Відповідно комбінуються і їх наслідки.