Мета: ознайомлення педагогів зі специфікою проблеми торгівлі

дітьми, основними характеристиками групи ризику, шляхами потрапляння

до ситуації торгівлі дітьми.

Основні поняття теми: торгівля дітьми, вікові психологічні труднощі,

діти-сироти, вербування, примус, жебракування.

План:

• специфіка проблеми торгівлі дітьми;

• потенційна група ризику;

• шляхи потрапляння дітей до тенет торгівців дітьми.

Торгівля дітьми – це комплексна проблема. Потрапивши в ситуацію

торгівлі дітьми, дитина постає перед загрозою фізичного, психологічного та

сексуального насильства, побиття, зґвалтування, примусової проституції,

підневільної важкої праці, у тому числі в шкідливих умовах, нелегальної

трансплантації органів, примусового жебрацтва тощо.

Торгівля дітьми значною мірою руйнує права дитини на насолоду

дитинством та ведення повноцінного корисного та достойного життя. Ці

явища можуть призвести до серйозних негативних наслідків у фізичному,

психологічному, духовному, моральному та соціальному розвитку дітей,

які потім можуть зберігатися протягом усього життя, інколи навіть

загрожуючи йому.

Реабілітація дітей, постраждалих від торгівлі дітьми є комплексним та

складним процесом. Багато дітей, які були експлуатовані, часто говорять

про почуття сорому, провини, втрати самоповаги. Вони потерпають від

психічних розладів, безсоння, кошмарів, депресій.

Масштаби проблеми

За статистичними даними Представництва Міжнародної організації з

міграції в Україні, 10% від загальної кількості осіб, котрі постраждали від

торгівлі людьми і звернулися по допомогу, становлять діти, більшість з яких

віком 13–18 років. Взагалі, за даними МОМ, з 2001-го по 2011 р. 495 дітей

були ідентифіковані як постраждалі від торгівлі дітьми. З них 427 громадян

України та 23 дітей з іншим громадянством. У 2011 р., за цими ж даними,

16 дітей постраждали від експлуатації в жебрацтві, 12 від сексуальної

експлуатації, 8 – від трудової експлуатації.

За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), близько 15 000 дівчат в Україні

залучені до комерційного сексу.

Діти, які постраждали від торгівлі людьми, – це здебільшого особи

віком від 13 до 18 років. Серед них переважну більшість становлять

дівчата, через наявність більшого попиту на дівчат як на предмет

торгівлі людьми. Так, особливо вразливою групою до потрапляння в

ситуації торгівлі дітьми, за Факультативним протоколом до Конвенції

ООН про права дитини щодо протидії торгівлі дітьми, дитячої

проституції та дитячої порнографії, є саме малолітні дівчатка, які

більшою мірою ризикують стати об’єктом сексуальної експлуатації, і

їх частка серед дітей, які експлуатуються, є особливо високою. Дівчат

використовують, в основному, саме з метою сексуальної експлуатації.

Хлопчиків використовують, здебільшого, як дешеву робочу силу на

некваліфікованих роботах або в розповсюдженні наркотиків серед

підлітків. За даними досліджень, до моменту потрапляння в ситуацію

торгівлі людьми третина дітей працювала одночасно із відвідуванням

школи. Дівчат продають у Росію, Польщу, Чехію, Македонію, Боснію

та Німеччину, а хлопчиків – у Росію, Польщу, Молдову, Туреччину та

Румунію. Посередниками при переправленні дітей за кордон найчастіше

є друзі або знайомі, а у випадках торгівлі людьми всередині країни

продаж часто здійснюється за посередництвом близьких родичів.

Особливо вразливою групою є підлітки. Це пов’язано з особливостями

підліткового та юнацького віку, для якого характерними є вікові

психологічні труднощі. Для цього періоду надзвичайно актуальною є

необхідність соціальної ідентифікації, вибору системи цінностей, вибору

життєвого шляху, значимих дорослих, професійне самовизначення. До

моменту закінчення школи, ПНЗ, вищого навчального закладу, юнаки та

дівчата мають бути психологічно готовими до дорослого життя. Йдеться

про сформованість якостей, умінь, здібностей та потреб, які б дали змогу

молодій людині повною мірою реалізувати себе в праці, громадському

житті, майбутній сім’ї. Актуальними є питання соціального, особистісного,

професійного самовизначення, яке на цьому етапі ще є не завершеним.

Вирішення цих завдань ускладнюється через вплив соціального оточення,

засобів масової інформації, масової культури. Соціально-педагогічна

неготовність до пошуку професії, а часом і роботи, несформованість

життєвих цінностей, відсутність авторитетних дорослих – криють в собі

небезпеку потрапляння в тенета торгівлі людьми.

Аналіз соціально-демографічних характеристик постраждалих від

торгівлі людьми показав, що 25 % із них є випускниками професійно-

технічних навчальних закладів. Тож саме учні системи професійно-

технічних навчальних закладів входять до потенційної групи ризику.

За результатами дослідження, що проводилося Центром «Ла

Страда-Україна» за сприяння Інституту інноваційних технологій та змісту

освіти Міністерства освіти і науки України та обласних управлінь освіти

і науки у 2008 р., лише 18 % учнів системи профтехосвіти погодилися з

твердженням «Я знаю все, що потрібно знати про торгівлю людьми».

Діти невеликих міст та сіл є також вразливими до потрапляння в ситуації

торгівлі людьми. Це зумовлено специфікою соціального середовища сіл

та невеликих міст. А саме: обмежений доступ до культурних та освітніх

послуг, дефіцит нової інформації, раннє включення в працю дорослих,

значний негативний вплив поведінки і способу життя дорослого населення,

нездатність до швидкого реагування в новій ситуації.

Значний інтерес торгівців дітьми спостерігається до дітей-сиріт.

Адже в разі зникнення такої дитини ризик швидкого реагування з боку

соціального оточення для злочинців значно зменшується. Схожа ситуація

з бездоглядними та безпритульними. За визначенням, яке наводить

Л. Рень, «бездоглядні діти – це діти, які проживають у сім’ї, але належний

контроль за їх вихованням, навчанням, поведінкою та розвитком з боку

батьків, близьких та родичів чи осіб, що їх замінюють не здійснюється.

Безпритульні діти – це діти, що залишилися без піклування батьків,

втратили їх, чи діти, батьки яких позбавлені батьківських прав, а також

не знаходяться на піклуванні у тих чи інших закладах». Позбавлені

батьківського піклування діти легко погоджуються на привабливі умови,

котрі пропонує вербувальник чи торгівець людьми. В Україні 150 тис.

дітей живуть у неблагополучних сім’ях, майже 103 тис. дітей-сиріт та дітей

позбавлених батьківського піклування. Щороку близько 20 тис. з них

потрапляють до притулків та спеціалізованих установ органів внутрішніх

справ. За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

у 2010 р. в системі інтернатних закладів країни виховувалось близько

16 тис. дітей, тоді як на кінець 2007 р. в інтернатних закладах та закладах

соціального захисту перебувало майже 50 тис. дітей. Усе це створює

надзвичайно сприятливий ґрунт для торгівлі дітьми.

Діти з с особливими потребами є вразливими до ситуацій торгівлі

дітьми з метою їх використання в жебрацтві або примусу до жебрацтва.

Їх особливо вразливий стан використовується для емоційного впливу на

громадян та збільшення прибутків жебракування.

За даними дослідження, проведеного у 2006 р. Міжнародним жіночим

правозахисним центром «Ла Страда-Україна» спільно з Українським

інститутом соціальних досліджень ім. О. Яременка дослідження «Проблеми

дітей трудових мігрантів: аналіз ситуації», особливо вразливими до

потрапляння в ситуації торгівлі дітьми є діти трудових мігрантів. Через

відсутність належної уваги з боку батьків у дітей виникають проблеми

в шкільному та суспільному житті, збільшується ризик втягнення таких

дітей у злочинну діяльність, у тому числі втягувагування у виготовлення

дитячої порнографії та заняття проституцією. Усі ці факти дають підстави

стверджувати про необхідність врахування специфіки категорії дітей

трудових мігрантів в організації соціально-педагогічної роботи для

створення умов успішної соціальної адаптації дітей у нових життєвих

обставинах, а також виділення їх в особливу групу ризику потрапляння в

ситуації торгівлі дітьми.

Шляхи потрапляння до тенет торгівців дітьми різні. Аналіз історій

дітей, постраждалих від торгівлі людьми, свідчить, що ситуація, в яку вони

потрапили, була здебільшого невідома та неочікувана ними.

Перший контакт з «вербувальником» відбувається за місцем

проживання дитини, приблизно за чотири місяці до відправлення. В

більшості випадків зовнішньої торгівлі діти вирішують відправитись за

кордон у намаганні покращити своє матеріальне становище та становище

своїх батьків, набути впевненості та незалежності, побачити світ та відчути

досвід «гарного життя». Члени родини часто не відмовляють дітей, оскільки

вони очікують грошових переказів одразу по початку роботи дитини. Іноді

дітей експортують за кордон після того, як їх було залучено в торгівлі

всередині країни. Транспортування дітей відбувається потягом, машиною,

автобусом чи міні-автобусом, близько половини потерпілих перетинають

кордон на офіційних контрольно-перепускних пунктах. За свідченнями

самих дітей, проїзні документи, як правило, не перевіряються. В половині

випадків, зафіксованих у матеріалах досліджень, прикордонники

отримували хабарі за перехід через кордон.

Вербують дітей, найчастіше пропонуючи їм такі види робіт, як торгівля

на вулиці, домашня робота, робота в сільському господарстві, робота

офіціанткою, танці, надання секс-послуг. Проте на місці призначення

їх примушують надавати секс-послуги, танцювати, жебракувати,

розповсюджувати наркотики. Після прибуття дітям повідомляли, що вони

мають відшкодувати та відпрацювати вартість проїзду, харчування, одягу

та житла, таким чином втягуючи їх у боргову кабалу.

На додаток, ці діти не отримують ні винагороди за працю, ні навіть

малої частини прибутку, який вони приносили. Дітям платять тютюном,

наркотиками та алкогольними напоями. Вони працюють по 12 годин щодня,

часто вночі. Їх ізольовано від контактів із сім’ями та знайомими. З дітьми,

які постраждали від зовнішньої торгівлі, поводяться більш жорстоко, ніж з

тими, хто постраждав від торгівлі людьми в межах країни. Щоб забезпечити

покірливість, демонструють знаряддя покарань та фотографії дітей, що

вже стали об’єктами фізичного насилля. Ті, кого змусили займатись

проституцією, часто перебували під впливом наркотиків.

Значна частина дітей потрапляють у тенета торгівців людьми

за сприяння випадкових знайомих, іншими словами, через мережі

посередників та постачальників, які не оформлені в легальні фірми. За

одну дівчину «торговець» отримує за кордоном від 200 до 5000 доларів (це

залежить від країни, рівня посередника, умов угоди та «якості» товару).

Як зазначають результати досліджень, характерною особливістю

внутрішньої торгівлі дітьми є те, що часто «торговцями» або посередниками

в торгівлі виступають члени родини, мати, батько, опікуни та близькі родичі.

Купівля-продаж дітей здійснюється і для подальшого використання в

жебракуванні або примусу до жебракування. Це спосіб отримання вигоди

з суспільної традиції давати милостиню, зокрема, це розглядається

як релігійний обов’язок. Жінки-жебрачки, які тримають на руках дітей,

що постійно сплять, завдають непоправної шкоди їхньому здоров’ю, бо

використовують для їх заспокоєння наркотичні речовини або снодійне.

Аналіз історій постраждалих від торгівлі дітей показав, що існують

випадки, коли діти потрапляють в ситуацію торгівлі людьми разом з

батьками, найчастіше одинокими жінками, які не мають на кого залишити

своїх дітей в Україні. Жінки піддаються на привабливі умови, а найбільше

на те, що мають можливість не розлучатися з дітьми.

Онлайнова торгівля – це поняття, під яким слід розуміти можливість

користувачів Інтернету здійснювати купівлю-продаж різноманітних товарів

або послуг за допомогою мережі Інтернет. За даними експертів, кількість

користувачів мережі у світі вже у 2007 р. досягла приблизно 1 млрд. осіб.

Отже, ринок онлайнової торгівлі – перспективний сектор економіки, який

швидко розвивається, що й зумовило його використання злочинними

спільнотами у своїй діяльності, зокрема, торгівлі людьми. З цією метою

злочинцями використовуються наявні сайти або створюються власні.

За даними «InMind», на 6 жовтня 2010 р. в Україні налічувалося

12 900 000 користувачів Інтернету. 33 % всіх жителів України користуються

Інтернетом не рідше одного разу на місяць. Понад 8 мільйонів інтернет-

користувачів проживають у великих містах і містах з чисельністю населення

більші ніж 50 тис., 4,6 млн користувачів проживають у менших населених

пунктах. З усіх українських Інтернет-користувачів віком від 15 років 8,7

млн використовують інтернет кожен або практично кожен день. Найвищий

рівень поширення Інтернету є серед молодих вікових груп: всесвітньою

мережею користуються 61 % населення віком від 15 до 29 років, 39 % осіб

віком від 30 до 44 років.

Отже, мережа Інтернет являє собою небезпеку для дітей бути

втягненими в ситуацію торгівлі дітьми, дитячої порнографії, шахрайства.

Діти можуть піддаватися звабленню, переслідуватись та залякуватись.

Ще один шлях – це навчання чи оздоровлення. Дітей запрошують

на навчання чи на практику за кордон, спокушуючи гарними умовами та

майбутніми перспективами.

Основний спосіб втягнення дітей в торгівлю людьми – це

пропонування привабливих умов. Проте, є багато випадків, котрі

свідчать про використання вербувальниками примусу в той чи інший

спосіб чи погроз. Деякі з постраждалих у віці 11–18 років були доведені

до несвідомого стану внаслідок вживання спиртних напоїв, наркотиків,

токсинів. Проданих дітей закривають у квартирах, примушують

побиттям, голодом і наркотиками до роботи, сексу, жебракування тощо.

Спроби втечі закінчуються побиттям, травмами і навіть смертю. Діти,

що постраждали від торгівлі людьми, у більшості випадків позбавлені

свободи пересування, можливості спілкуватися з іншими й контактів

з близькими. У не багатьох випадках має місце викрадення як спосіб

втягнення в тенета торгівлі людьми.

Шляхи звільнення дітей відрізняються залежно від того, постраждали

вони від зовнішньої чи внутрішньої торгівлі людьми. Основними шляхами

звільнення дітей із ситуації зовнішньої торгівлі людьми є втеча, арешт і

депортація з країни, від внутрішньої торгівлі людьми – це рішення самої

дитини поїхати та прийняття господарем цього рішення.