Ковальчук Л.Г., Левченко К.Б.

Мета: представити роль, зміст і зони впливу діяльності громадських організацій з протидії торгівлі людьми, сформувати уявлення про специфіку діяльності цього суб’єкта, його відмінності від діяльності органів державної влади.

Основні поняття теми: громадська організація, функція, зона впливу, лобіювання, моніторинг, контроль, оцінка, фандрайзинг, диверсифікація фондів.

План:

• громадська організація: визначення поняття;

• основні зони впливу діяльності громадських організацій щодо протидії торгівлі людьми;

• специфіка діяльності громадської організації у сфері протидії торгівлі людьми.

У будь-якій демократичній державі функції виконавчої влади здійснюються суб’єктами не лише виключно державної влади. Ці функції можуть бути «делеговані державою органам місцевого самоврядування, а також, зрештою, і деяким іншим недержавним інституціям (наприклад, деяким громадським організаціям)».

Діяльність громадських організацій (інша назва – неурядові організації) стала можливою з набуттям Україною незалежності та вибором демократичних перспектив розвитку. Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України для здійснення та захисту своїх прав і свобод мають право на об’єднання в політичні партії та громадські організації. Неурядові організації, що стоять на сторожі прав та інтересів громадян, мають важливе значення для розбудови громадянського суспільства. В Україні зареєстровано більше 20 тис. об’єднань громадян.

Стаття 3 Закону України «Про об’єднання громадян» визначає громадську організацію як «об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів», а стаття 20 гарантує право «представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах».

Як суб’єкти адміністративного права громадські утворення керуються Конституцією України, законодавством України, положеннями про відповідні органи самоорганізації, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, рішеннями зборів громадян. Стаття 8 Закону «Про об’єднання громадян» передбачає, що держава забезпечує додержання їх прав і законних інтересів, а втручання державних органів та службових осіб у діяльність об’єднань громадян, як і навпаки, втручання об’єднань громадян у діяльність державних органів, окрім випадків, які передбачені законом, не допускається.

Велика роль у процесі формування громадянського суспільства та демократичних перетворень, яку відіграють неурядові організації, – це не тільки вимога сучасних міжнародних документів, але й результат практичної діяльності неурядових організацій, їх високої активності в політичному та соціальному житті країни, високого професійного та наукового потенціалу активістів, глибоких знань соціальних, політичних, економічних проблем сучасної України, досвіду міжнародного спілкування, знайомства зі шляхами вирішення проблем у демократичних країнах світу.

Основні зони впливу неурядових організацій на формування політики з протидії торгівлі людьми в Україні.

1. Ініціація та лобіювання необхідності внесення змін до державної національної політики у сфері протидії торгівлі людьми. Спільна лобістська діяльність органів державної влади, громадських та міжнародних організацій призвела до того, що уряд України прийняв 3 державні програми з питань протидії торгівлі людьми, питання протидії торгівлі дітьми стали частиною Закону України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року». Сьогодні активно лобіюється необхідність прийняття комплексного закону з протидії торгівлі людьми.

2. Розробка державних документів, стратегій, програм. Прикладом можна вважати роботу над створенням Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 р., законів України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» та «Про протидію торгівлі людьми», які були розроблені за участю державних структур, громадських та міжнародних організацій. На обласному рівні формуються програми протидії торгівлі людьми із залученням спеціалістів громадських організацій. У 2006 р. Координатор проектів ОБСЄ в Україні, Представництво МОМ в Україні, Центр «Ла Страда-Україна» спільно формували стратегію Датської програми з протидії торгівлі людьми, а наприкінці 2008 р. була сформована трирічна стратегія на 2009–2011 рр. за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

3. Моніторинг та оцінка діяльності. Спільними зусиллями Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України, Центру «Ла Страда-Україна» було проведено у Верховній Раді «круглий стіл» «Стан реалізації державної політики протидії торгівлі дітьми та комерційній сексуальній експлуатації дітей» (28 вересня 2008 р.). На ньому були представлені основні досягнення та проблеми у сфері протидії торгівлі дітьми, що дало можливість здійснити моніторинг ситуації в Україні. Моніторингові візити протягом 2008 р. здійснювались в обласні управління у справах сім’ї та молоді фахівцями Центру «Ла Страда-Україна», МОМ за сприяння Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. За результатами моніторингової роботи було видано звіт, а його рекомендації представлено у всі центральні органи виконавчої влади. У 2006–2007 рр. ЮНІСЕФ підтримував підготовку та презентацію альтернативної доповіді про впровадження Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії в Україні. Доповідь готувала коаліція «Єднаємося заради дітей!» для Комітету ООН з прав дитини.

Всеукраїнська мережа ЕКПАТ готує щорічні звіти про діяльність громадських організацій у сфері протидії торгівлі дітьми та комерційній сексуальній експлуатації дітей в Україні. У 2006 р. Центр «Ла Страда-Україна» з фахівцями Міністерства праці та соціальної політики України, Програми викоренення найгірших форм дитячої праці МОП розробив систему моніторингу дитячої праці в Україні. Вона проходить апробацію у Донецькій і Херсонській областях.

4. Спільна реалізація заходів з протидії торгівлі людьми. Громадські організації активно долучаються до виконання положень національного законодавства з питань протидії торгівлі людьми. Вони займаються інформаційно-просвітницькою профілактичною діяльністю, надають допомогу постраждалим від торгівлі людьми, здійснюють дослідження тощо.

5. Науково-методична, дослідницька робота. Результатом роботи у цьому напрямі діяльності є, зокрема, дослідження з проблеми торгівлі людьми в Україні, підготовка і випуск навчально-методичних посібників, посібників для проведення тренінгів, наукових видань, збірок наукових праць та ін.

6. Підготовка/підвищення рівня кваліфікації спеціалістів. Постійно впроваджується порграми підвищення кваліфікації спеціалістів різних галузей. Навчання проходить у формі тренінгів, семінарів, конференцій тощо.

7. Формування національних установ щодо реалізації політики стосовно протидії торгівлі людьми. Прикладом може бути ініціація та підтримка діяльності регіональних постійно діючих комісій з питань координації зусиль та обміну інформацією щодо протидії торгівлі людьми, котрі почали створюватись у 2002 р. Це комісії, що створювалися на обласному рівні із залученням фахівців усіх державних структур, задіяних у здійсненні державної політики протидії торгівлі людьми, представників громадських організацій. Сьогодні громадські та міжнародні організації України лобіюють створення нових національних інститутів – офісу національного координатора або доповідача з питань протидії торгівлі людьми, офісу уповноваженого з прав дитини.

Специфічні відмінності в діяльності громадських організацій у сфері протидії торгівлі людьми були проаналізовані в роботах К. Левченко та І. Трубавіної на прикладі діяльності Центру «Ла Страда-Україна». Наведемо їх.

1. Ініціатива, напрями роботи, закріплені міжнародними документами, Конституцією України, нормативно-правовими документами, программами Міжнародної асоціації «Ла Страда», можуть іти попереду державної соціальної політики. Тому важливою необхідним є лобіювання внесення змін до державної соціальної політики, а не тільки реалізація. Наприклад, фахівцями Центру спільно з МОП/ІПЕК була розроблена система моніторингу дитячої праці, що запропонована для впровадження в діяльність державних структур України. Підходи до вирішення соціальних проблем ґрунтуються на міжнародних нормах, стандартах, ідеях, досвіді.

2. Джерела фінансування – диверсифіковані, непостійні, часто короткострокові, залежать від рівня фандрайзингу організації. Відсутність державної фінансової підтримки у вигляді системи фінансування громадських організацій, що беруть участь у реалізації державних програм, створює труднощі в роботі.

3. Відповідальність за результати роботи – перед клієнтами, членами організації, засобами масової інформації, донорами, у той час як у державних структурах – перед вищим органом, ЗМІ, державними контролюючими органами.

4. Динамізм, гнучкість у роботі відповідно до нових проблем і завдань, швидке реагування на них. Важливим є пошук нових актуальних проблем, «вузьких місць». Органи державної влади ж працюють тільки після прийняття офіційних нормативних документів, перевантажені бюрократичними процедурами.

5. Контроль за роботою здійснюється з боку донорів, клієнтів, ЗМІ, наглядових організацій, самою організацією (підтримка іміджу); у державних організаціях – відомчі офіційні структури, ЗМІ.

6. Професійні норми: міжнародні й національні, у державних структур – тільки національні.

7. Підхід до клієнта: індивідуально-вибірковий, залежно від ситуації.

Громадська організація не може охопити весь обсяг соціальної роботи, у той час як державні організації зобов’язані це робити.

Тут вважаємо за доцільне додати іще одну важливу функцію діяльності громадських організацій – моніторинг та оцінка діяльності органів державної влади. Від ефективності реалізації цієї функції залежить ефективність роботи всіх суб’єктів у сфері профілактики торгівлі дітьми, а також рівень демократії в державі. Враховуючи цю функцію громадських організацій, особливість взаємодії між ними та органами державної влади полягає в поєднанні партнерських та контролюючих стосунків. Успішна реалізація взаємодії в такому форматі передбачає знання і розуміння представниками органів державної влади і громадських організацій значення і ролі громадського моніторингу і контролю. Для громадських організацій України сьогодні дилемою є можливість отримання коштів від держави на виконання програм протидії торгівлі людьми і водночас необхідність критикувати діяльність державних структур.

Сьогодні в Україні працює більше п’ятдесяти громадських організацій, діяльність яких спрямована на вирішення питань протидії торгівлі людьми. Більшість з них також володіють бібліотеками з проблематики, чим користуються студенти для написання своїх бакалаврських чи магістерських робіт, а також запрошують для проходження практики студентів спеціальностей соціальної роботи, соціальної педагогіки, юриспруденції.