Мета: відшукати психолого-педагогічні методи і прийоми покращення взаємин педагога з важковиховуваними учнями, із дитячим колективом, ознайомити учасників з ефективними шляхами вирішення проблеми.

Обладнання: плакати, стікери у формі пелюсток, слідів людини, фломастери, картки двох кольорів із зображенням геометричних фігурок.

Тривалість: 40 хвилин.

Хід гри

У якому б закладі ви не працювали, вам доводиться зустрічатися з «поганою поведінкою» своїх вихованців. Ви, напевне, запитували себе, як найшвидше припинити неприпустиму поведінку, що заважає заняттям? Як уберегти хороших учнів від негативного впливу? Як працювати з «важкими» підлітками? Отримати відповіді на ці та інші запитання спробуємо під час ділової гри.

         Учасникам пропонується об’єднатися у дві групи за двома кольорами. Кожна група отримує окреме завдання.

Група 1 повинна програти ситуацію “Як заспокоїти клас за 5 хвилин”. За бажанням обирається учасник, який грає роль учителя, інші члени групи – учні. Кожний “учень” отримує від ведучого картку, на якій написана характеристика ролі: що він повинен робити на ігровому імпрвізованому уроці, як відповідати, як виконувати завдання тощо. Зміст карток учасники прочитують мовчки, “про себе”.

Кімната “перетворюється” у клас. Розігрується сцена “урок”. Кожний учасник сідає на своє місце і грає роль. Учасник гри в ролі вчителя має за 5 хвилин створити хорошу дисципліну в класі.

Після закінчення відбувається обговорення: які засоби впливу були застосовані “вчителем” для встановлення дисципліни?

Час виконання: 10 хвилин.

         Учасники групи індивідуально визначають прийоми, які вони (педагоги) звичайно застосовують у своїй роботі у таких випадках.

Час виконання: 5 хвилин.

На третьому етапі ведучий пропонує об’єднатися учасникам у підгрупи за певною фігурою (коли учасники об’єднувалися на початку гри за кольором, на їхніх картках були зображені різні фігури)  та формулює завдання підгрупам:

• Як необхідно діяти в таких ситуаціях, щоб досягти хорошого результату? Учасники підгруп обговорюють та записують свої варіанти на стікерах у формі пелюсток.

Час виконання: 5 хвилин.

         Кожна підгрупа презентує свої найбільш ефективні методи, прийоми для встановлення дисципліни в класі, приклеюючи пелюстки на плакат із намальованим стеблом квітки.

Презентація: 10 хвилин.

Група 2 отримує характеристику учня (додаток 1). Завдання кожного учасника – уважно прочитати й самостійно визначити методи, які він застосував би у своїй роботі з таким учнем.

Час виконання: 5 хвилин.

Далі учасники об’єднуються в підгрупи за певними геометричними фігурами. Ведучий формулює таке завдання: “на аркуші паперу розміром А2 намалювати реальний та ідеальний портрет цього підлітка, тобто яким він є і яким міг би бути, якби його належно виховували” (виконують разом 3-4 учасники, по одному учаснику з кожної підгрупи).

         У цей час кожна підгрупа розробляє свій перелік методів, які можуть застосовуватись у роботі з важковиховуваним учнем, а потім кожен метод записують на стікерові у формі сліду людини.

Час виконання: 15 хвилин.

         Всі підгрупи утворюють одне велике коло і презентують свої напрацювання, приклеюючи “сліди” з методами роботи на плакаті з намальованими реальним та ідеальним портретами учня (між портретами, ніби шлях від “реального” до “ідеального”). Щоб повноцінно могли висловитися всі підгрупи, кожен метод пропонують по черзі, намагаючись не повторювати один одного.

Час виконання: 10 хвилин.

         Після того, як група 1 і група 2 виконали завдання, вони презентують одна одній свою роботу. Відбувається обговорення. Педагоги отримують рекомендації від психолога щодо більш ефективних засобів та методів роботи з важковиховуваними.(додаток 2).

Додаток 1.

ХАРАКТЕРИСТИКА УЧНЯ

         Максим навчається у 8 класі. Це учень із низьким рівнем загального розумового розвитку. Погано себе поводить у школі, постійно вступає в бійки з однокласниками, агресивний з дітьми. Йому притаманні спалахи гніву, роздратування, особливо, коли зустрічає протидію, зазнає невдачі.

         У школі відвідує тільки окремі уроки, на всі інші може просто не приходити тижнями. Часто зриває заняття: розмовляє вголос, ігнорує зауваження вчителя, вступає в грубі суперечки. Педагогів зневажає, переконаний, що вони до нього прискіпуються.

         Друзів не має. З однокласниками майже не розмовляє. Курить та вживає алкогольні напої. Розповідає однокласникам. Що пробував наркотики в компанії більш дорослих хлопців.

         Проживає в неповній неблагополучній сім’ї. Мати перебуває за кордоном. Із батьком Максим у постійній конфронтації. Живе з бабусею. Дуже рано почав доросле самостійне життя, підробляючи на автомийці.

Додаток 2.

ПРИЙОМИ ПОКРАЩЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

Фокусування

Техніка фокусування передбачає концентрацію уваги учнів до того, як розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати й не розпочинати роботи, доки всі не заспокояться. Досвідчені вчителі знають, що мовчання – ефективний засіб. Вони можуть підкреслити, що чекають на увагу, продовжуючи мовчати ще 5-10 сек. після того, як клас повністю заспокоївся. Варто розпочати урок тихіше, ніж завжди. Зазвичай у вчителя, який розмовляє тихо, учні поводяться спокійніше, аніж у того, хто голосно говорить. Діти змушені сидіти мовчки, аби почути розповідь чи пояснення вчителя.

Пряма настанова

Невпевненість збільшує рівень збудження в класі. Техніка прямої настанови передбачає початок кожного уроку повідомленням учням плану уроку. Вчитель визначає, що він та учні мають зробити за урок. Він може визначити час на виконання окремих завдань.

Ефективним є спосіб поєднання цієї техніки з першою – виділити учням час у кінці уроку для справ на їхній вибір. Учитель може більше сподіватися на увагу класу, коли діти знають, що в них буде час на власні справи. Вони усвідомлюють: що більше вчитель витратить часу на те, щоб привернути їхню увагу, то менше вільного часу в них залишиться.

Контроль

В основі цього принципу – обхід класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою. Ходіть, коли учні працюють. Стежте за ходом виконання ними роботи. Через 2 хвилини після початку виконання учнями письмових завдань учитель має обійти клас, перевірити, чи всі розпочали роботу, чи правильно зрозуміли завдання, чи поставили свої прізвища на роботах. Можливі перерви. Вчитель може надавати індивідуальні поради, якщо необхідно. Учні, які ще не включилися у виконання завдання, швидше це зроблять, побачивши, що вчитель наближається. Таким чином можна заохотити до роботи тих, хто не досить уважний або надто повільний. Вчитель не втручається в хід роботи, не намагається робити загальні зауваження, якщо тільки не помітить однакових проблем у кількох учнів. Він говорить спокійним голосом і діти цінують його особисту позитивну увагу.

Моделювання

Усім відомий вислів «Навчити можна власним прикладом». Ввічливі, жваві, повні ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі показують приклад своєю поведінкою. І навпаки, вчителі, у яких слово розходиться з ділом, збивають із пантелику дітей та провокують їх до порушення поведінки. Якщо ви хочете, щоб учні не підвищували голос під час роботи, ви маєте також говорити тихіше.

Невербальні сигнали

У 50-ті роки ХХ століття звичайним предметом на уроці був нікельований дзвінок, який стояв на вчительському столі. Подзвонивши, вчитель міг привернути загальну увагу класу. Невербальним сигналом є також вираз обличчя, поза, жести. Ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання на уроці. Поясніть учням, що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали.

Контроль середовища

Класна кімната має бути теплим та радісним місцем. Учням подобається, коли в кабінеті щось періодично змінюється. Навчальні центри, прикрашені картинами, оформлені з використанням приємних кольорів, викликають в учнів інтерес до навчання. Діти прагнуть щось знать про вас і ваші інтереси. Нехай у вашому класі буде щось особисте: сімейне фото, щось, що стосується вашого хоббі, якась колекція на вашому столі тощо. Вони обов’язково спонукають ваших учнів до особистої розмови. Коли діти краще знатимуть вас, ви матимете значно менше проблем із дисципліною. Нехай класна кімната буде місцем, де ви легко зможете керувати увагою учнів, де їм буде легко зосередитися на виконанні завдання.

Ненав’язливе втручання

Розумний учитель подбає про те , щоб учень не був покараний за свою погану поведінку, опинившись у центрі уваги. Він проводить урок, запобігаючи виникненню проблем. Вжиті ним заходи щодо порушників поведінки мають бути майже непомітними для інших. А отже, решта учнів не відволікатиметься від виконання роботи.

Ефективно використовувати під час уроку прийом “згадування імені”. Тільки-но вчитель бачить, що учень розмовляє або не працює, - просто вставляє ім’я цієї дитини в розповідь так, щоб це виглядало абсолютно природно: “Як бачиш, Денисе, ми розібрали один із десяти стовпчиків”. Денис, почувши своє ім’я, знову повертається до роботи, причому решта класу не зверне на це увагу.

Стверджувальна дисципліна

Це традиційний обмежувальний авторитаризм. Запропонована Ле Кантером, вона має максимально застосовувати заохочення. Учням презентуються чіткі правила, на потребі виконання яких постійно наголошується.

Стверджувальні “Я” – повідомлення

Будучи компонентом стверджувальної дисципліни, ці “Я” – повідомлення є формулюваннями, які використовує вчитель під час розмови з учнем, який погано поводиться. Вони мають бути чітким описом того, якою повинна бути поведінка учня. Вчитель, який досконало володіє цією технікою. Фокусує увагу учня насамперед на тій поведінці, якої від нього чекають, а не на поганій: “Я хочу, щоб ви…”, “Мені потрібно, щоб ви…”, “Я чекаю від вас…”.

Недосвідчений вчитель може припуститися помилки: “Я хочу, щоб ви припинили…”. Це, як правило, породжує конфронтацію та протест. Увага сфокусована на поганій поведінці, й учень готовий до негайної відповіді: “Я нічого не зробив!” або “Це не я…”, й починається з’ясовування стосунків.

Гуманні “Я” – повідомлення

Ці “Я” – повідомлення виражають почуття вчителя. Томас Гордон, автор методики навчання вчительської майстерності (ТЕТ) виокремлює 3 типи таких посилань.

ПЕРШЕ – це опис поведінки дітей: “Коли ви говорите одночасно зі мною…”.

ДРУГЕ – це враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: “Я можу зупинити мой урок…”.

ТРЕТЄ – почуття, які вона породжує в душі вчителя: “Це засмучує мене…”.

Учитель, якому постійно заважає учень, може одного разу вдатися до досить емоційного висловлювання своїх почуттів: “Я не можу  уявити, що такого я тобі зробив, чому ти вважаєш, що я не гідний твоєї уваги, у той час, коли решта учнів так не вважає, якщо я був до тебе колись надто суворим чи неуважним, будь ласка, дай мені про це знати в будь-якому разі. Я почуваюся так, ніби чимось тебе образив, а ти тепер вважаєш за потрібне демонструвати мені свою неповагу”. Після такої розмови учень має заспокоїтися на тривалий час.

Позитивна дисципліна

Говоріть дітям, як потрібно поводитися, замість того, щоб перераховувати речі, які вони не повинні робити. Замість “не бігайте” скажіть “ходіть спокійно”. Замість “не бийтеся” – “розв’язуйте конфлікти цивілізовано”. Передавайте ваші правила як сподівання. Поясніть учням, як ви чекаєте від них спокійної поведінки в класі.

         Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть йому своє задоволення. Ви можете це зробити словами, але не обов’язково тільки ними. Посмішка, схвальний порух головою – все це сприяє хорошій поведінці.

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ПОКРАЩЕННЮ ВЗАЄМИН НЕПОВНОЛІТНЬОГО З ВЧИТЕЛЕМ