Мета: сприяти усвідомленню учасниками природи виникнення конфліктів і формувати навички конструктивної взаємодії команди; підвищувати самооцінку членів колективу.

Завдання:

• познайомити учасників із джерелами виникнення конфліктів;
• відпрацювати навички Я-висловлювання;
• стимулювати учасників до аналізу життєвих ситуацій;
• навчити емпатійному слуханню;
• навчити будувати відносини з колегами на основі поваги і довіри.

Хід заняття

І. Знайомство. Вправа “Не хочу хвалитися, але я …” (5 хв.)

         Кожен учасник по черзі називає своє ім’я і говорить фразу, що починається зі слів: “Не хочу хвалитися, але я …”. Наприклад: “Не хочу хвалитися, але я добре граю на фортепіано”. Необхідно задіяти всіх учасників.

  СКРИНЬКА ОЧІКУВАНЬ.

ІІ. Інформаційне повідомлення “Що таке тренінг” (5 хв.)

         Слово “тренінг” походить від англійського to train – “учити”, “тренувати”.

         Тренінг – це запланований процес, призначений для надання знань, удосконалювання наявних навичок і одержання нових на основі власного досвіду з метою зміни поведінки.

         Простіше кажучи, тренінг – це:

• ефективна форма роботи для засвоєння знань;
• інструмент для формування умінь і навичок;
• спілкування в довірливій атмосфері і неформальній обстановці;
• пізнання себе і навколишнього світу.

Специфічні риси тренінгу:

• дотримання визначених принципів групової роботи;
• наявність постійної групи, що періодично збирається на зустрічі і працює впродовж тривалого часу;
• певна просторова організація (найчастіше – робота в зручному ізольованому приміщенні, де учасники більшу частину часу сидять у колі);
• використання активних та інтерактивних методів роботи;
• використання особистого досвіду і знань учасників.

ІІІ. Правила роботи групи (5 хв.)

         Тренер звертається до групи з питанням: “Для чого в нашому житті існують різні правила?”. Правила потрібні для створення такої обстановки, щоб кожен учасник:

• міг відкрито висловлюватися і виражати свої почуття і погляди;
• не боявся стати об’єктом глузувань і критики;
• був упевнений у тім, що все особисте, що обговорюється на занятті, не вийде за межі групи;
• одержував інформацію сам і не заважав одержувати її іншим.

Учасники виробляють загальні правила для групи з огляду на думку кожного. Наприклад:

1. Бути позитивними.
2. Говорити по черзі.
3. Бути активними.
4. Слухати і чути кожного.
5. Толерантно ставитись одне до одного.
6. Бути пунктуальними.
7. Забезпечувати конфіденційність.
8. Діяти за принципом “тут і зараз”.
9. Користуватися “правилом руки”.

ІV. Визначення мети і задач тренінгу. (5 хв.)

Мета: сприяти усвідомленню учасниками природи виникнення конфліктів і формувати навички конструктивної взаємодії команди; підвищувати самооцінку членів колективу.

Завдання:

• познайомити учасників із джерелами виникнення конфліктів;
• відпрацювати навички Я-висловлювання;
• стимулювати учасників до аналізу життєвих ситуацій;
• навчити емпатійному слуханню;
• навчити будувати відносини з колегами на основі поваги і довіри.

V. Інформаційне повідомлення “Конфлікт. Стратегії поводження в конфлікті. Типи конфліктних людей” (20 хв.)

         Тренер пропонує учасникам називати по черзі асоціацію, що виникає як реакція на слово “конфлікт”.

         - А можна сказати, що конфлікт – це спосіб захисту власної гідності? Або ж, конфлікт – це можливість перевірити людські взаємини? А от як визначив основу конфлікту президент американської асоціації конфліктологів Вільям Лінкольн: “Конфлікт – це побоювання (розуміння) хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, ущемляє, ігнорує інша сторона або сторони”.   

- Конфлікти можна попередити? (В одних випадках конфлікт можна попередити, а в інших – можна лише пом’якшити.)

         Конфлікти, що найбільш важко піддаються розв’язанню, пов’язані з розподілом спільного об’єкта домагань. Оспорювання матеріальних благ, панівного становища, визнання тощо іноді веде до “трикутника суперництва” (подібно любовному трикутникові). Суперництво має залишатися чесним, без обмеження гідності чи прав, інтересів конфліктуючих. Це все поведінкові причини конфлікту.

         Джерелом конфлікту найчастіше стає не підтвердження рольових сподівань, пропонованих один одному партнерами спілкування. Тут під час з’ясування стосунків можна почути фразу: “Не очікував від тебе такого”. “Жало” конфлікту може полягати й у відносній психологічній несумісності людей, змушених через низку обставин щодня контактувати одне з одним. Так. Виражений екстраверт часом відкрито висміює інтроверта, вважаючи його хитрим, задавакою або злою людиною.

ВПРАВА “МІСТОК”

Типи конфліктних людей.

Агресивні – чіпляються до інших і дратуються самі, якщо їх не слухають.

Скаржники – завжди на щось скаржаться, але самі, звичайно, нічого не роблять для розв’язання проблеми.

Зухвалі – вважають себе розумнішими за інших і завжди демонструють свою перевагу.

Нерішучі – тягнуть з ухваленням рішення через острах помилитися.

Вічні невдахи – завжди бачать тільки невдачі і вважають, що з того, що задумано, нічого не вийде.

Потайливі – приховують образи і зненацька можуть накинутися на суперника.

Безневинні брехуни – вводять інших у спокусу шляхом обману.

         - Кращим варіантом буде звести до мінімуму спілкування з такими “важкими” людьми. Якщо це не вдається, то у взаєминах з ними треба використовувати такі підходи:

• віднести їх до певного типу людей;
• не потрапляти під вплив цих людей, їх точок зору, зберігати спокій і нейтралітет;
• спробувати виявити причини їх труднощів і знайти спосіб задоволення їхніх прихованих інтересів.

Існують 5 стратегій поводження в конфлікті:

1. Конфронтація, або суперництво, виникає тоді, коли людина прагне поставити власні цілі вище інтересів інших людей і взаємин з ними.
2. Компроміс, або домовленість, пов’язується з поводженням людини, що дозволяє частково задовольнити як свої домагання, так і бажання партнера (50х50).
3. Поступка, або пристосування, - це стиль поводження в конфлікті, під час якого учасник конфлікту відмовляється від своїх інтересів заради інтересів іншої людини.
4. Уникання, або відхід, характерний для тих випадків, коли учасники конфлікту відмовляються і від власних інтересів, і від підтримки позитивних відносин з партнером.
5. Співробітництво виникає, коли людина прагне до встановлення рівноправності власних інтересів і зацікавленості до реалізації інтересів партнера.

Знання психологічних індивідуальних особливостей людини може бути гарною допомогою в разі розв’язання конфліктної ситуації. Існує безліч прийомів виходу з конфліктної ситуації. Зараз ми познайомимося з одним із них. Припустімо, хтось кричить на вас; можливо, вам і зрозуміло, чому це відбувається, але ви не переносите, коли хто-небудь на вас кричить. Найчастіше ми теж починаємо кричати у відповідь. Це призводить до охолодження відносин, якщо не до повного їхнього розриву. У цьому випадку нам треба знайти формулювання, яке щонайкраще відстоює власну точку зору, але це формулювання не повинно викликати в співрозмовника агресію і бажання захиститися. Це “Я-висловлювання”, або оптимальне самоствердження. Я-висловлювання – це спосіб вираження нашого ставлення до якої-небудь ситуації.

 VІ. Вправа “Мої дії в конфлікті” (10 хв.)

Учасники об’єднуються в 5 груп і демонструють один з п’яти типів поводження в конфлікті на прикладі однієї ситуації.

Ситуація. Уявіть собі, що до свята Дня вчителя адміністрація області подарувала вам комплект меблів. Ви з колегою претендуєте на нього. Вам дуже хочеться, щоб він дістався саме вам. Є об’єкт домагань – є конфлікт.

         Кожна з груп демонструє свій варіант виходу з модельованої ситуації в залежності від завдання, яке вона отримала на картці:

Питання для обговорення:

• Чи важко було вирішувати ситуацію за замовленням?
• З якими труднощами ви зіштовхнулися під час ров’язання задачі?
• Який найважчий вихід з існуючих варіантів конфліктів, на ваш погляд?
• Для чого ми виконували цю вправу?

Коментар психолога. Поява нових здібностей у подоланні конфліктних станів людиною взагалі пов’язана з кризовим розвитком, тому що особистісний розвиток – це і є наслідки переживання стресу, інтелектуальної напруги під час розв’язання важливих життєвих проблем. Часто після переживання кризи (конфлікту) люди стають більш терплячими, уважними, тактовними, вдумливими, обережними. Тому будь-які кризові зміни в житті можна зустрічати не як неприємність або трагедію, а як шанс почати нове життя. Психологічно вигідно не впасти в депресію, а свідомо активізувати самого себе і націлити на активне розв’язання проблеми.

VІІ. Історія про рай і пекло (5 хв.)

         Один молодий воїн прийшов до мудрого старця і запитав: “О мудрець, розкрий мені таємницю життя. У чому різниця між раєм і пеклом?” Мудрець помовчав секунду і відповів: “Ти дурний молодий чоловік. Людина, подібна до тебе, ніколи не зможе зрозуміти цього. Ти занадто неосвічений!”

         Почувши таку відповідь, молодий воїн став злий і лютий, немов лев. “Так за такі слова я готовий тебе убити!” – вигукнув він і одразу схопився за зброю. Але в цю мить мудрець сказав: “Мої слова не були прямою відповіддю на твоє питання. Так я хотів довідатися, як ти реагуєш на брутальність. Твоє бажання убити мене за брутальність показало мені, що ти живеш за принципом “око за око, зуб за зуб”. А це і є пекло! Тому що на твою силу, злість і агресію я можу відповісти тим самим. Але хіба можна тоді побачити кінець образам, гніву і злості?" Почувши ці слова,  молодий воїн вибачився за гарячкуватість, опустив зброю і сказав: “Ти правий. Напевно, я, дійсно, ще занадто дурний, якщо не зміг побачити різницю між відповіддю і брутальністю”. – “А от тобі і друга половина відповіді: “РАЙ – це коли людина готова простягнути руку в знак примирення. Саме в цьому її сила і мудрість”.

Питання для обговорення:

• Як ви думаєте, прощення – це знак сили або ознака слабкості?

VІІІ. Вправа “Свічка”

         Учасники стають у коло. Доброволець виходить у середину кола, складає руки на груди, закриває очі і, не зрушуючи ніг з вихідного положення, “падає” на руки партнерам. Дуже дбайливо учасники “коливають” свого товариша, а він цілком їм довіряє.

Х. Підбиття підсумків.