Цикл уроків з просвіти та толерантності

Розробили: Рожко Ірина Сергіївна (тифлопедагог, куратор табору для всіх «Space camp», тренер), Гладких Наталя Вячеславівна (тифлопедагог, консультант в методі танцювально-рухова терапія, кандидатка педагогічних наук, тренер)

Тема: Міжнародний день людей з інвалідністю

Мета:  навчальна: розкрити учням зміст поняття «толерантність», «людина з інвалідністю», «дитина з інвалідністю», «інвалідність»; ознайомити з різними порушеннями, які можуть бути у людини чи дитини; ознайомити з основними формами комунікації людей, які мають порушення слуху, опорно-рухового апарату та зору; вчити правильно користуватися термінологією для позначення інвалідності; вчити учнів встановлювати доброзичливі та толерантні стосунки з іншими; навчити бачити спочатку людину, а потім її інвалідність;  розвивальна: розвивати вміння аналізувати матеріали з різних джерел (ЗМІ, книги, фільми, мультфільми) про людей з інвалідністю, узагальнювати інформацію, робити висновки; розвивати самосвідомість та вміння бачити себе та інших такими, якими вони є насправді; розвивати терпимість та толерантне відношення до дітей з інвалідністю;  виховна: виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе; виховувати позитивне ставлення до осіб з інвалідністю; спонукати до виховання доброзичливості, чуйності, взаємоповаги, людяності, терпимості і небайдужості.

Тип уроку: нестандартний урок.

 Обладнання: проектор, роздрукована інформація із додатків, рукавички, сорочки у відповідності до кількості дітей у групі, паперові корони з надписами у відповідності до кількості дітей, картки для вправи «Можуть – не можуть». Хід уроку

. Організаційний момент

1.1. Вправа-вітання «Мій настрій» (3 хв) Учасники по черзі описують свій стан та очікування від заняття.

1.2. Мотивація навчальної діяльності (перегляд мультфільму «Про Діму»)  Доброго дня, діти! Сьогодні, ми наш урок розпочнемо із перегляду мультфільму «Про Діму». Отож, сідайте рівненько, ми починаємо. Питання для обговорення:  Чи сподобався вам мультфільм? Чому?  Якими рисами характеру наділена дівчинка?  Яким був Діма? Чому він не грався з іншими дітьми?  Що говорили про Діму інші діти? Чи розділяєте ви їхню думку?  Чого вас навчив цей мультфільм?

1.3.Бесіда з елементами розповіді Загальна Декларація Прав Людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, засвідчує, що у кожної людини є права. Наприклад, право на ім’я, право на життя, право на освіту, право на працю, відпочинок і т.д. Дані права в однаковій мірі належать усім людям, незалежно чи має людина інвалідність чи ні. Розділ Конституції України, стаття 21 «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». З 1992 року Організацією Об'єднаних Націй в усьому світі щорічно 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю.

 У кого з вас є знайомі люди з інвалідністю (родичі, сусіди, друзі) 

 Чи зустрічали ви людей з інвалідністю? Якщо так, то де?

 Як ви думаєте, скільки людей з інвалідністю в нашому місті?

 З якими труднощами зустрічаються люди з інвалідністю?

 Ким і де працюють люди з інвалідністю? Чим займаються у вільний час?

 Як ви відноситеся до людей з інвалідністю?

 Якщо ви будете спілкуватися з людиною, у якої є інвалідність, чи зможете ви «заразитися інвалідністю»? Ⅱ.Основна частина

2.1. Робота в групах (клас поділяється на 4 групи, кожна група отримує завдання) Час виконання – 10 хвилин.)

Група № 1 Вивчіть жестовою мовою своє ім’я, слова привіт, дякую, бувай (Додаток В ).

Група № 2 Виконує ігрову вправу «Рукавички». Мета вправи: формування емпатії по відношенню до людей з порушенням опорно-рухового апарату. Хід вправи: діти виконують вправу по двоє, один учасник із пари одягає сорочку, другий – рукавичку. Учасник в рукавичці повинен застібнути ґудзики на сорочці напарника.

Група № 3 Співставити портрет відомої людини з інформацією (Додаток А).

Група №4 Робота з книгою «Дітям про Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю» (Додаток Г). Прочитайте Конвенцію та випишіть права дітей з інвалідністю на ватман.

2.2. Презентація виконаної роботи кожною групою (після виконання завдань, кожній групі вчитель ставить питання) Група № 1  Яке завдання було у вашої групи?  Як правильно казати «глухі люди» чи «люди, які не чують»?  Представтеся мовою жестів (Привіт, я Маша. Привіт, я Діма). Група № 2  Чи вдалося тобі виконати завдання?  Чи було складно застібнути ґудзики на сорочці у рукавичці?  Що ти відчував? Група № 3  Про яких відомих людей з інвалідністю ви дізналися?  Чи можуть люди з інвалідністю бути відомими музикантами, художниками, вченими, акторами, моделями?  Чи можуть люди з порушеннями слуху грати на музичних інструментах?  Чи можуть люди, що користуються візком грати у баскетбол?  Чи можуть люди з аутизмом стати видатними вченими?  Чи можуть незрячі люди бути програмістами? Група №4  Розкажіть про права дітей з інвалідністю, які Ви записали.  Чим відрізняються Ваші права від прав дітей з інвалідністю?

2.3. Вправа «Ярлики» Тепер ми спробуємо заглибитися в емоційний світ дітей з інвалідністю. Як їм живеться в нашому суспільстві? Від себе я даю вам ще й корону. Не підглядайте, що там написано, а спробуйте самостійно визначити за 5 відповідним ставленням до вас інших. Домовились? Не забувайте ставитися до власника корони так, як на ній вказано. На кожній короні написано: • «жалій мене»; • «розмовляй так, ніби мені 5 років»; • «ігноруй мене»; • «підбадьорюй мене»; • «кажи, що я нічого не вмію і не можу»; • «корч мені гримаси»; • «усміхайся мені»; • «будь похмурим».

2.4. Вправа «Можуть — не можуть» (5 хв)  Давайте об'єднаємось у 3 групи за кольорами світлофора, щоб визначити труднощі і потенціал людей з інвалідністю. Кожна група отримує аркуш паперу, на якому рискою відділено графи «Вони можуть» та «Але вони не можуть». Дайте відповіді на запитання. Картка 1. Люди з порушеним зором  Чи можуть вони працювати на комп'ютерах, лікарями, авіапілотами, вчителями, водіями автомобілів, на заводі у цеху?  Чи можуть самі перейти дорогу?  Обійти перешкоду на вулиці?  Читати книжки?  Бути вченими, винахідниками?  Займатися спортом?  Учитись у звичайній школі? 6 Картка 2. Люди з порушенням інтелекту  Чи можуть працювати вчителями, інженерами, льотчиками, водіями автомобілів, на заводі у цеху?  Чи можуть займатися спортом?  Учитись у звичайній школі?  Бути вченими, винахідниками?  Грати у театрі, в кіно?  Співати в хорі?  Відвідувати театри, цирк, зоопарк? Картка 3. Люди з порушенням опорно-рухового апарату  Чи можуть вчитися у звичайній школі?  Їздити громадським транспортом?  Безперешкодно ходити на роботу?  Працювати конструкторами, програмістами, юристами, лікарями, водіями, льотчиками?  Відвідувати театри, цирк, зоопарк?  Займатися спортом? Якщо так, то якими видами?  Чи можуть грати у театрі, в кіно?  Виберіть спікера від вашої команди, який презентує труднощі і потенціал цих груп людей. (Презентація груп.) Отже, потенціал у людей з інвалідністю великий, і ми можемо спиратися на нього при роботі. А тепер повернімося до наших королів і королев.  Як ви почувалися під час вправи?  Чи можете здогадатися, що написано на ваших «коронах»? 7  Чим у реальному житті можуть бути «корони»?  Як впливає наявність таких ярликів та стереотипних штампів на спілкування?  На стан «ярликоносія»? Що ж, «корони» можна віддати. А ми повинні вибачитись і вдячно потиснути руки нашим «демонстраційним матеріалам» за їхню нелегку роботу.

2.5. Інформаційне повідомлення «Етикет» (3 хв) Люди з інвалідністю дуже чутливі до ставлення оточення. Тому я пропоную Вам такий етикет. Загальні правила етикету

1. Уникайте слів, які ображають: жертва, прикутий, сліпий, каліка, неповноцінний, хворий. Натомість кажіть: людина з інвалідністю, людина з травмою хребта, дитина з порушеннями зору, людина на візку.

2. Коли вас знайомлять із людиною з інвалідністю, звертайтеся прямо до неї, а не до того, хто її супроводжує, не до перекладача жестової мови.

3. Коли вас знайомлять із людиною з інвалідністю, цілком природно потиснути їй руку. Навіть той, кому важко рухати рукою, чи той, у кого протез, може потиснути руку — праву чи ліву — це припустимо.

4. Якщо ви пропонуєте допомогу, почекайте, доки її приймуть, а потім спитайте, що саме робити, коли та як.

5. Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе і тих, хто прийшов із вами. Якщо розмова у групі – не забувайте пояснювати, до кого саме ви зараз звертаєтесь, назвіть себе.

6. Звертайтеся до дорослих людей з інвалідністю, як до дорослих. Звертайтесь на ім'я і на «ти», тільки якщо ви добре знайомі. 

7. Коли ви розмовляєте з людиною, яка має труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, коли співрозмовник сам закінчить фразу. Не виправляйте його і не доказуйте речень за нього. Ніколи не прикидайтеся, що ви щось розумієте, якщо це насправді не так. Скажіть, якщо не до кінця зрозуміли. Це допоможе співрозмовнику відповісти вам, а вам – зрозуміти його.

8. Аби привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй просто у вічі, говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Говорячи до когось, хто вміє читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно. Намагайтеся, аби вам нічого не заважало (їжа, одяг, рухи, міміка).

9. Не знічуйтесь, якщо випадково обмовилися («Побачимося», «Ви чули про це...?», «Ходімо»). Бо діти з порушеннями зору – бачать руками, з порушеннями опорно-рухового апарату – ходять.

10. Інвалідний візок — це частина недоторканого простору. Спиратися чи виснути на інвалідному візку — означає спиратися і виснути на його власнику.

11. Коли говорите з людиною, яка пересувається на візку чи на костурах, розташуйтеся так, щоб ваші та її очі були на одному рівні. Тоді вам буде легше розмовляти.

12. Пам'ятайте, що в людей із труднощами у пересуванні, як правило, немає проблем із зором, слухом та нюхом. 13. Не думайте, що необхідність користуватися інвалідним візком — трагедія. Це спосіб вільного (якщо немає архітектурних бар'єрів) пересування. Якщо люди, котрі їздять на візку, не втратили здатності ходити, вони можуть 9 пересуватися, спираючись на костур, палицю тощо. Візки просто економлять сили і час.

14. Якщо у чомусь сумніваєтесь – покладіться на здоровий глузд і співчуття. Будьте спокійними та привітними. Якщо не знаєте, що робити, – спитайте свого співрозмовника. Не бійтеся зачепити його цим – адже ви показуєте, що щиро зацікавлені у спілкуванні. Якщо хочете, щоб вас зрозуміли, – вас зрозуміють. Не бійтеся жартувати. Ставтеся до іншої людини, як до себе самої, поважайте її, і все буде гаразд.

Ⅲ. Заключна частина

3.1. Підбиття підсумків Розглянемо основні правила комунікації (Додаток С):  Запитуйте, перш ніж допомогти  Будьте обережні щодо фізичного контакту  Думайте, перш ніж говорити  Не робіть припущень  Відповідайте на прохання люб’язно

3.2. Рефлексія (робота з асоціативним кущем) 10 людина Людина без інвалідно сті Людина з психічними, розумовим и порушення ми Людина з церебраль ним паралічем Людина з епілепсіє ю Людина з інвалідніс тю В першу чергу, ЛЮДИНА Людина з синдромо м дауна Людина з порушен нями зору, незряча Людина з порушен нями слуху, нечуюча людина Людина на інвалідному візку; людина, що користуєтьс я візком Людина з аутизмом 11