Вправа 1. "Процес прийняття рішень". Тренер: "Все життя людей складається з постійного прийняття рішень: ми вирішуємо, куди піти, що вдягнути, що зробити саме зараз, а що пізніше. Бувають прості і складні рішення, і їх складність залежить від різних факторів: важливості життєвої проблеми, достатньої кількості інформації для прийняття зваженого рішення, нашої готовності взяти відповідальність за прийняття рішення на себе і т.д. Але яким би воно не було, процес його прийняття завжди складається з кількох етапів, які становлять певну послідовність дій - алгоритм. Алгоритм прийняття рішень містить три рівні (етапи), кожен з яких складається з двох кроків". Тренер знайомить з алгоритмом прийняття рішення (див. Додаток 1.4). До уваги тренера: 1. На рівні Б учні повинні уміти формулювати декілька аргументованих альтернативних рішень та аналізувати їх короткі та довготривалі наслідки. Прийняття рішень має враховувати соціальну взаємодію із сім'єю, ровесниками та громадою. Учні вчаться визначати джерела підтримки, до яких вони можуть звернутися, використовувати власні принципи, погляди та вірування. 2. На рівні А актуалізуються знання про ВІЛ/СНІД: шляхи передачі і запобігання; уникнення або зменшення ризику; оцінка достовірності інформації. На рівні Б проходить дослідження труднощів, які стосуються оцінювання інформації; визначаються стратегії поведінки; дослідження наслідків того, коли інформація не оцінюється. На рівні В розробляється та застосовується план дій, причому можна зауважити, що для зменшення ймовірності помилкового рішення (особливо коли йдеться мова про ризик ВІЛ-інфікування), можна з 2-го і 3-го етапу повертатися на l-й для уточнення інформації. Після цього тренер разом з групою, використовуючи алгоритм прийняття рішень, розглядає одну з найбільш типових ситуацій ризику попереднього заняття. 3. На малюнку етапи прийняття рішень можуть бути зафарбовані у кольори світлофору: l-й - червоний, 2-й - жовтий, 3-й - зелений. Вправа 2. "Що зроблю я?" Учасникам дається завдання: самостійно застосувати алгоритм прийняття рішень для визначення шляхів вирішення проблеми з власного списку ризикованих ситуацій (бажано вибрати ситуацію з високим ступенем ризику). По закінченні учасники об'єднуються у пари і по черзі обмінюються досвідом. Та сторона, що слухає, може ставити уточнюючі запитання для виявлення рівня обґрунтованості напарником своїх рішень. Тренер просить бажаючих презентувати свої варіанти рішень всій групі.

Вправа 3. ,,Допомогти ближньому." Група об'єднується у три підгрупи, кожній з яких ставиться завдання: визначити одного з учасників своєї підгрупи (не називаючи його іншим підгрупам) та знайти для нього за допомогою запропонованого алгоритму найбільш прийнятний варіант рішення у певній ситуації ризику. Ситуація має бути запропонована самим учасником. Після того, як підгрупи готові, проходить презентація напрацювань у великому колі.

 Обговорення:

 • Чим допомагає алгоритм прийняття рішень при визначенні шляхів вирішення проблем?

 • Що ви відчували, коли шукали варіант вирішення проблеми для вашого товариша?

 • Що допомагало це зробити?

 • Як можна отримані знання використовувати у житті?

 • Що нового для себе ви дізналися на сьогоднішньому занятті?

 До уваги тренера: при виконанні цієї вправи особливий акцент учасникам слід зробити на розгляді Кроків 1 і 2 "Рівня Б". В кінці заняття пропонується вправа на групову взаємодію. Учасники встають. Тренер пропонує одному з них на певний час побути у коридорі або іншому приміщенні. Тренер: "Давайте візьмемося за руки так, щоб у нас вийшов ланцюг. Цей ланцюг зображує змію, а два крайніх учасники - її голову і хвіст. Як це часто буває, змія скручується всілякими кільцями - "заплутується". Ведучий допомагає «змії» заплутатися, надаючи ініціативу "голові". У процесі заплутування можна переступати через замкнуті руки, проходити під ними. Наприкінці заплутування "голова" і "хвіст" змії можуть сховати свої вільні руки, але братися за руки вони не повинні. Коли "змія" заплуталася, тренер запрошує учасника, що знаходився за дверима, і пропонує йому розплутати "змію". При цьому йому можна повідомити, що в неї є "голова" і "хвіст". Процес розплутування іноді займає чимало часу, учасник, що намагається це зробити, може посилатися на те, що це завдання нездійснене. У цьому випадку ведучий спонукає його до продовження роботи, стверджуючи, що вирішити це завдання можна, що "у такому вигляді групі незручно йти додому". Ця вправа передбачає тісний фізичний контакт учасників, сприяє зближенню групи. Підсумки курсу. Тренер нагадує, що курс добігає кінця, але вивчення тем, які розглядались на заняттях, на цьому не завершується. Учасники будуть використовувати у реальних умовах одержані знання, розвивати та вдосконалювати свої уміння і навички здорового способу життя.

 Обговорення:

• Що було новим, цікавим?

• Чому учасники навчились протягом занять?

 • Які знання учасники можуть використати у власному житті?

Вправа "Побажання" Тренер пропонує кожному учасникові написати на аркуші паперу будь- яке побажання іншим членам групи, згорнути аркуш і покласти його в центрі кімнати. Коли всі учасники напишуть свої побажання, вони встають у коло і розглядають безліч побажань у центрі. Потім кожен виймає по одному побажанню, і, таким чином, виходить, що всі учасники групи обмінялися побажаннями.