Імпульсивність-риса характеру, яка часто проявляється в дошкільному та молодшому шкільному віці. Вона проявляється в некерованих реакціях на зовнішні подразники або емоційні переживання. Це спричинено тим, що у дітей недостатньо сформована функція контролю поведінки. Казка про вулкан допоможе спокійніше реагувати на своїх однолітків.

На  далекому острові в тихому океані жив вулкан. Він був молодим, всього 8 сотень років. Він був розташований в самому центрі острова і височів над рештою гір та пагорбами. На його схилах було багато рослинності – квіти, трави, дерева та кущі. На деревах гніздилися пташки і вирощували своїх пташенят. В гущі рослин мешкали кабанчики з потомством, дикі лиси сімєю, великі і малі тваринки. Всі вони жили в мирі та злагоді.

Тільки періодично з вулканом траплялось дещо таке, що все довкола рухалося. Це називається виверженням. Із надр вулкана виривалася вогняна лава, яка бурлила і кипіла, ніби від гніву. Потрапляючи на схили, де жили лісові тварини, лава ламала дерева, обпікала землю, і на ній вже не могли рости трава і квіти. З часом тварини навчилися передбачати виверження, бо всередині вулкана спочатку щось стукотіло, гриміло і тряслася земля. В цей момент звірі тікали, рятуючись, а ось рослини не могли.

В один момент тварини і рослини почули грюкіт і відчули підземні поштовхи. Звірі зібралися покинути схили вулкана, але всі рослини звернулися до них з проханням.

-Сходіть, поговоріть з вулканом. Розкажіть, що виверженням він приносить руйнування. Можливо він навіть не знає про це.

Звірі трішки боялися, але все ж пішли до  вулкана.

-Поважний вулкан. Ми, звірі і рослини, живемо на твоїх схилах і багато сотень років ти був спокійний і тихій. І нам добре жити поряд з тобою. Але скоро твоя лава вирветься на поверхню і зруйнує наші будинки, можуть загинути рослини і дерева довкола тебе. Ми прохаємо, спробуй приборкати свій гнів, ти можеш впоратися і зупинити потік лави. Ми знаємо, що лише тобі під силу вгамувати і погасити свій внутрішній вогонь. Ми будемо тобі вдячні!

Почув вулкан прохання звірів і рослин, і так як він був миролюбивим і розуміючим, то зупинив виверження. Лава в середині нього охолола, перестала вирувати і кипіти, і стала текти спокійно і рівно в його надрах. Вулкан лише видихав гарячий дим у повітря і він розсіювався в просторі, віддаючи тепло.

Звірі проголосили:

-О великий і могучий вулкан, ти дійсно дужий. Дякуємо тобі!

Тварини повернулися в свої помешкання, а вулкан був щасливий і задоволений, що навчився керувати внутрішньою напругою і потоком лави.

Автор Гриза Тетяна Олександрівна