Казка "Вулкан з добрим духом всередині"

На Землі, в одній привабливій  для туристів місцевості, виріс могутній вулкан. Сил у вулкана було так багато, що це помічали всі. Можливо тому населення країни селилося до нього поближче. Люди вірили, що в середині у цього вулкана живе добрий дух. Дух, який наділить їх найбільшою силою та впевненістю. І будували свої будиночки у підніжжя в надії на щасливе  майбутнє.

І було у нашого вулкана одна важлива справа на цьому світі. Своєчасно випускати пару і вогонь, щоб убезпечити себе і довірливих жителів від  виверження. Для цього йому було потрібно кожен день випускати у світ маленьку частинку накопиченої за добу енергії. Інколи ця енергія вилітала гарячою хмаринкою, зігріваючи клімат пожильців у підніжжя гори. А іноді, гаряча сила вогню вихлюпувалася в світ калюжою, застигаючи і приймаючи найдивовижніші форми.

Вулкану дуже подобалося кожен день створювати тепло, або застиглі витвори. Він почувався справжнім майстром в такі моменти. Майже скульптором. Або навіть склодувом. І у його творінь  завжди було багато фанатів.
Але одного дня  пролітав над вершиною вулкана злий ворон-чаклун. Сам він взагалі-то не був великим птахом. Але, чи то з шкоди, чи то від невдоволення життям, вселив вулкану, що такі великі майстри як він, все повинні робити ідеально. Що випускається їм в світ хмарка - НЕ хмарка. А вогонь не схожий на вогонь. І взагалі краще б вулкан почекав, коли до нього прийде справжня майстерність і геніальні ідеї.
Каркнув так і полетів. А вулкан з цього дня почав зволікати ... Він відклав свої важливі справи і в понеділок, і у вівторок, думаючи, що в середу напевно видасть в світ найкрасивіше хмарка і найоригінальнішу форму з лави. Але в середу йому чомусь перехотілося практикувати свою майстерність.А змушувати себе він не міг. Адже у вулканів особлива природа - природна! І тоді наш вулкан вирішив чекати природного прояву своєї внутрішньої мощі. Ймовірно, вже в четвер або в п'ятницю вона проявиться, і результати будуть грандіозними!
Але сталося непередбачене. З кожним днем ​​зволікання міць вулкана згасала. Більше не диміли над ним гарячі хмаринки пари і не формувалися унікальні скульптури із застиглої лави, на які так звикли милуватися жителі. Люди почали говорити, що вулкан заснув. І що добрий дух його залишив. Жителі замерзали, нудьгували і дехто навіть покинув втратила колишню привабливість місцевість.
Коли ж навесні в цю країну не прилетіли як зазвичай перелітні птахи, вулкан відчув внутрішнє клекіт. "Скільки можна? - вигукнув він. - Я буду не я, якщо не пробуджена від цієї сплячки! » Клекіт було настільки гучним і розкотистим, що жителі злякалися руйнівного виверження і вирішили допомогти вулкану очиститися. Кожен день з раннього ранку вони приходили на вершину вулкана і здійснювали там молебень очищення. І залишалися з розпростертими до неба руками до тих пір, поки вулкан не випускав хоча б одна хмаринка гарячого видиху.
Через три тижні хмарки стали світліше, а з грудей нашого героя полетіли іскри. Пройшов ще місяць, і з надр вулкана забив переможний фонтан ентузіазму. Це був дуже красивий і радісний фонтан - фонтан-феєрверк! Жителі сусідніх країн побачили його здалека і, вирішивши, що відбувається якесь свято, з'їхалися на дивовижне видовище.

Дуже скоро на батьківщині вулкана зібралося стільки туристів, скільки ніколи ще не було. Люди раділи! Вулкан - теж! З моменту очищення він взяв на себе зобов'язання все завжди робити вчасно. І тепер випускав гарячу енергію не тільки кожен день, але і з подвоєним старанням. А день, коли вулкан привернув на батьківщину так багато туристів, король країни оголосив святковим. І назвав його свято Ентузіазму.

Вікторія Голубкова