Становлення батьківського поводження, пристосування до ролі батька є одним з головних напрямків особистісного розвитку дорослої людини.

Труднощі цього завдання в тому, що воно не може бути вирішено раз і назавжди: у міру зростання, дорослішання дитини батьківська роль багаторазово видозмінюється, наповнюється все новим і новим змістом.

Головними характеристиками оптимальної батьківської позиції вважаються адекватність, гнучкість і прогностичність. Відносини з дитиною мають розвиватися з урахуванням її вікових особливостей. Адже в кожному віковому етапі є своє специфічне завдання, особливості, небезпеки, труднощі.

У молодшому шкільному віці завдання батьків — сприяти сприйняттю дитиною майбутнього вступу до школу як значимої та бажаної події, свідчення дорослішання; сприяти створенню реального образу школи та правильного відношення до навчальної діяльності — відношення взятої на себе відповідальності.

Перехід до шкільного навчання супроводжується суттєвою пере­будовою всієї соціальної ситуації розвитку дитини, розширенням кола значимих осіб. Центральною фігурою у важливій для дитини галузі шкільного життя стає вчитель, що виступає як представник суспільства, що висуває обов’язкові для виконання вимоги.

Шкільна успішність позначається на всій системі соціальних відносин дитини. Безумовна батьківська любов піддається випробуванню першими численними шкільними труднощами. Необхідно побудувати нову гар­монію взаємин батьків та дитини-школяра, допомогти їй у подоланні труднощів адаптації до початку шкільного навчання (новому режиму дня;

по нового, нерідко першого, колективу — шкільного класу, до всіх перипетіях взаємин з однолітками; до зведення шкільних правил і обмежень; до нового неухильного рівня вимог у взаєминах із учителем тощо).

Підлітковий віковий період вимагає особливої уваги батьків до тих змін, які відбуваються зі зростаючою дитиною, особливої гнучкості їхньої педагогічної тактики, величезного терпіння, зваженості, уміння бачити позитивне і щире в зухвалій поведінці підлітка. Батьки повинні врахо­вувати складність підліткового віку і для самого підлітка, характерні для етапу гормональної перебудови організму нестійкість настрою, фізичного стану і самопочуття, неадекватність реакцій.

Від батьків потрібна готовність по заслузі оцінити паростки нового розуміючого ставлення до дорослого — поява симпатії, прагнення розді­лити переживання дорослих, допомогти, підтримати. Відкритості у вза­єминах з підлітком у сім’ї не можна домогтися силою, її можна тільки заслужити. Необхідно сприяти формуванню нового рівня самосвідомості, здібності до пізнання себе як особистості й становлення вибірковості інтересів, виділення стрижневих, постійних особистісних інтересів.

Батьки повинні пам’ятати про такі суттєві аспекти розвитку в пере­хідний період, як:

1. нерівномірність фізичного і фізіологічного розвитку підлітків і мож­ливість хворобливих переживань через затримку або надто стрімку зміну пропорцій тіла;

2. підвищена чутливість підлітка до змін власної зовнішності, фізично­го вигляду, що вимагає коректності та обережності у висловленнях з цього приводу;
3. яскраво виражена потреба підлітка бути “значимим” в очах однолітків, ствердитися серед них;
4. часте виникнення відхилень самооцінки і рівня домагань убік над­мірного заниження або завищення;
5. схильність до невмотивованого ризику, до неадекватного реагування (аж до спроб суїциду) зі, здавалося б, незначних приводів, невміння передбачати наслідки своїх вчинків;

6. підвищена ймовірність загострення або виникнення патологічних реакцій, психічних захворювань.

Соціальна ситуація юнацького віку вимагає від юнака вирішення най­важливіших, у буквальному значенні доленосних питань професійного та соціального самовизначення. Батькам необхідно допомогти звернути увагу своєї дитини на відповідність вимог професії та індивідуальності юнака, стимулювати і підтримувати у розробці життєвого плану, що вклю­чає не тільки кінцевий результат, але й способи, шляхи його досягнення, об’єктивні та суб’єктивні ресурси, які для цього знадобляться. При цьому батьки не повинні бути надмірно наполегливими у відстоюванні своєї думки відносно майбутнього їхнього сина або дочки. У динамічних умовах життя сучасного суспільства старші не можуть бути абсолютно впевнені в правильності свого розуміння ситуації. Остаточний вибір повинен бути зроблений юнаком самостійно.