Як знайти добру школу

Батьки шукали для сина хорошу школу і вчителя, і нарешті, вони вибрали для сина найкращого вчителя.

Уранці дід повів онука до школи. Коли дід і онук зайшли у двір, їх оточили діти.

– Який смішний дід, – засміявся один хлопчик.

– Агов, малий опецьку, – кривлявся інший.

Діти кричали і стрибали навколо діда і внука. Тут учитель задзвонив у дзвоника, сповіщаючи про початок уроку, і діти втекли.

Дідусь рішуче узяв онука за руку і вийшов на вулицю.

– Я що не піду до школи? – запитав хлопчик.

– Підеш, але не сюди, – сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Дід завів внука додому, віддав його під опіку бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя.

Побачивши якусь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву.

У деяких школах діти не звертали на дідуся уваги, у других – дражнили його. Дід мовчки повертався і йшов далі.

Врешті-решт він зайшов у маленький дворик невеликої школи і втомлено прихилився до огорожі. Задзвенів дзвоник, і діти сипнули у двір.

– Дідусю, вам погано, принести води? – почувся голосок.

– У нас у дворі є лавка, сідайте, будь ласка, – запропонував один хлопчик.

– Хочете, я покличу учителя? – запитала інша дитина.

Незабаром у двір прийшов молодий учитель. Дід привітався з ним і сказав:

– Нарешті я знайшов найкращу школу для свого онука.

– Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.

Дідусь не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов.

Увечері мама хлопчика запитали діда:

– Батьку, ви неписьменний. Чому ж ви думаєте, що знайшли найкращого вчителя?

– Учителів пізнають за їхніми учнями, – відповів дід.